Кочубей Василь Леонтьевіч [1640 — 14(25) .7.1708, сіло Борщаговка, нині Погребіщенського району Вінницької області], український державний і військовий діяч. Народився в багатій сім'ї, що володіла величезними земельними наділами з кріпосними селянами на Лівобережній Україні. При гетьманові І. С. Мазепі обіймав вищі посади в Гетьманському уряде: генерального писаря (1687—99), генерального судді (1699—1708). У складі українських козацьких військ брав участь в Азовських походах (1695—96). Дізнавшись про таємні переговори Мазепи з шведським королем Карлом XII і польським королем С. Лещинським з метою відділення України від Росії і підпорядкування її владі польсько-шведських загарбників, До. кілька разів запобігав Петру I про зраду, що готувалася. Проте цар, довіряючи гетьманові, визнав ці відомості наклепом і видав Мазепі що бігли до Росії До. і його однодумця полковника І. І. Іскру, які після тортур були страчені. Коли стало відомо про зраду Мазепи, До. і Іскра були поховані в Києво-печерській лаврі.
Літ.: Модзальовський Ст Л., Малоруський родословник, т. 2, До., 1910; Шутой Ст Е., Боротьба народних мас проти навали армії Карла XII. 1700—1709, М., 1958.
