Вега Карпьо (Vega Carpio) Лопе Фелікс де (25.11.1562, Мадрид, — 27.8.1635, там же), іспанський драматург, поет і прозаїк. Народився в сім'ї ремісника. У 1614 прийняв сан священика. Ст До. залишив величезну літературну спадщину: понад 2000 п'єс (видано близько 500, близько 200 відомі по назвах), понад 20 поем, ліричні вірші, пасторальний роман «Аркадія» (1598), любовно-авантюрний роман «Мандрівник в своїй вітчизні» (1604) діалогічний роман «Доротея» (1632) про дворянське суспільство Мадрида, новели (1624). У віршованому трактаті «Нове мистецтво вигадувати комедії у наш час» (1609) Ст До. сформулював найважливіші принципи іспанської ренесансної драми.
Велику групу п'єс Ст До. складають соціально-політичні драми з вітчизняної і іноземця історії (наприклад, п'єса про Лжедмітрії «Великий герцог Московський», 1617). Критикуючи «тиранічні збочення» королівської власті в п'єсах «Кров безневинних» (1623), «Зірка Севільі» (1623), «Покарання не помста» (опублікований 1635), Ст До. виражав в той же час утопічну мрію про ідеального государя, що діє від імені народу і в ім'я народного блага. Такими змальовані герої п'єс «Граф Фернан Гонсалес, або Звільнення Кастілії» (1625), «Король Вамба» (1604) і ін. У п'єсах «Кастільські судді» (1618), «Доблесний кордовец Педро Карбонеро» (1603, опублікована 1620), «Славні астурійки» (опублікована до 1618) і ін. історична хроніка переростає в народно-героїчну драму, в центрі якої — тема опору селян феодальному насильству. У п'єсах «Саламейський алькальд» (написана до 1610), «Періваньес і командор Оканьі» (близько 1609, опублікована 1614) і особливо «Фуенте Овехуна» (1612—13, опублікована 1619) Ст До. проголошує право народу на помсту феодалам, відзначає у селян відчуття людської гідності і справедливості.
Комедії про любов, переважаючі серед п'єс Ст До., — «Селянка з Хетафе» (опублікована 1620), «Собака на сіні» (написана між 1613 і 1618, опублікована 1618), «Дівчина з глеком» (написана до 1627, опублікована 1646), «Вчитель танців» (1593), «Раба свого коханого» (близько 1625, опублікована 1647) — типові комедії інтриги; психологічне мотивування зводиться до мінімуму, що не виключає психологічної різноманітності характеристик персонажів. Поетика Ст До. поєднує смішні і піднесені, буденні і поетичні життєві явища. Синтез буденного і піднесеного характерний і для його поетичного стилю, що ввібрав в себе народну поетичну мову.
П'єси Ст До. є класичними зразками іспанської національної драми Відродження, яким слідували багато драматургів різних поколінь. Ст До. зробив вплив на подальший розвиток драматичного мистецтва в Іспанії і Західною Європі. Його п'єси ставляться в театрах багатьох країн світу. У Росії п'єси Ст До. почали перекладати з 2-ої половини 19 ст
Соч.: Obras, ed. de La Real Academia Espanola, v. 1—15, Madrid, 1890—1913; то ж, nueva ed., v. 1—13, Madrid, 1916—30; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування) у 6 тт., М., 1962—65; Новели, М. — Л., 1960.
Літ.: Петров Д. До., Нариси побутового театру Лопе де Вега, СП(Збори постанов) Би, 1901; Плавськин З., Лопе де Вега, Л. — М., 1960; Узін Ст С., Суспільна проблематика драматургії Сервантеса і Лопе де Вега, М., 1963; Балашов Н. І., Лопе де Вега і проблематика іспанської драми XVII століття на східнослов'янські теми, «Вісті АН(Академія наук) СРСР. ОЛЯ», 1963, т. 22, ст 1, с. 3—18; Лопе де Вега. Бібліографія російських переведень і критичної літератури російською мовою, М., 1962; Vossler До., L. de Vega und sein Zeitalter, Münch., 1932; Morley S. G., Bruerton C., The chronology of L. de Vega''s comedias, N. Y.; 1940; Menéndez в Pelayo М., Estudios sobre el teatro de L. de Vega, v. I—6, Madrid, 1949; Correa Calderón E. в Lázaro F., Lope de Vega в su epoca, v. 1—2, Salamanca [1961]; Simón Diaz J. в José Pradés J. de, Ensayo de una bibliografi''a de las obras в articulos sobre la vida в escritos de L. de Vega C., Madrid 1955; їх же, Lope de Vega. Nuevos estudios, Madrid, 1961; Entrambas aguasy Ріпа J. de, Estudios sobre L. de Vega, 2 ed., t. 1—2, Madrid, 1967.
