Вегенер (Wegener) Пауль (11.12.1874, Бішдорф, — 13.9.1948, Берлін), німецький актор. Вчився у Фрейбургськом і Лейпцігському університетах. Дебютував в театрі в 1895. Найбільшу популярність принесло Ст виконання ролі Актора в п'єсі М. Горького «На дні» (німецька назва «Нічліжка») і він був запрошений в 1906 М. Рейнхардтом в трупу Німецького театру (Берлін). У цьому театрі з перервами працював до 1948. Кращі ролі виконав в класичній драматургії, створивши складні, глибокі психологічні характери: Річард III, Отелло, Макбет — в однойменних трагедіях Шекспіра, а також Яго, король Клавдій («Отелло», «Гамлет» Шекспіра). Грав Городничий («Ревізор» Гоголя), Олоферна («Юдіфь» Хеббеля), Распутіна («Змова імператриці» А. Н. Толстого і Щеглова) і ін.
Ст як режисер, сценарист і актор був одним з творців німецької художньої кінематографії. Він грав (1910—20-і рр.) ролі фантастичних таємничих персонажів — головні ролі у фільмах «Празький студент» (1912), «Голем» (1913, 1920). Знімався також у фільмах «Сумурун» (1922), «Лукреция Борджіа» (1922), «Живі Будди» (1923), «Ткачі» по Г. Гауптману (1927). Як кіноактор відрізнявся особливою експресивною манерою виконання.
Після закінчення 2-ої світової війни Ст очолив рух діячів мистецтва за відродження і розвиток демократичних традицій німецького театру і кіно. У Німецькому театрі ім. М. Рейнхардта він виконав ролі Натана («Натан Мудрий» Лессинга), Полонія («Гамлет» Шекспіра), Полежаєва («Неспокійна старість» Рахманова) і ін. Продовжував зніматися в кіно («Великий Мандарин», 1948).
Літ.: Мазінг Би., Пауль Вегенер, М. — Л., 1928; Bronnen A., Begegnungen mit Schauspielern, B., 1967, S. 56—62.
