Василенко Володимир Харитонович [р.25.5(6.6) .1897, Київ], радянський терапевт, академік АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1957), Герою Соціалістичного Труда (1967). У 1922 закінчив Київський медичний інститут; працював під керівництвом А. А. Богомольця, Н. Д. Стражесько, Ф. Р. Яновського. З 1935 завідувач кафедрою Київського інституту удосконалення лікарок, під час Великої Вітчизняної війни головний терапевт Північно-кавказького, 1-го Українського фронтів. З 1948 завідувач кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб 1-го Московського медичного інституту і одночасно (з 1967) директор Московського ВНІЇ гастроентерології міністерства охорони здоров'я СРСР. Основні роботи присвячені вивченню порушення обміну речовин при хронічній недостатності кровообігу, патології нирок, системи дихання, травлення. Спільно з Н. Д. Стражесько запропонував нову класифікацію недостатності серцево-судинної системи. Створив крупну школу терапевтів. Голова Всесоюзного суспільства гастроентерологів, редактор журналу «Клінічна медицина», відповідальний редактор Малої медичної енциклопедії. Нагороджений 2 орденами Леніна, 4 ін. орденами.
Соч.: Крупозне запалення легенів, До., 1947; Внутрішні хвороби, М., 1955.
Літ.: Володимир Харитонович Василенко. (До 70-ліття з дня народження), «Клінічна медицина», 1967 № 5.
