Василенко Сергій Никифорович [18(30) .3.1872, Москва, — 11.3.1956, там же], радянський композитор, диригент, педагог, народний артист РРФСР (1940) і Узбецької РСР (1939), доктор мистецтвознавства (1943). Закінчив Московську консерваторію (1901), де вчився у С. І. Танєєва, В. І. Сафонова і М. М. Іпполітова-Іванова. Був організатором і керівником загальнодоступних, так званих, Історичних концертів (1907—17), диригентом загальнодоступних симфонічних концертів (1918) в Москві. Ст багато займалося розробкою музичного фольклору народів радянського і зарубіжного Сходу. Їм написані барвисті оркестрові сюїти «Туркменські картини» (1931), «Радянський Схід» (1932), «Узбецька» (1932), дві «Китайські» (1928, 1931) і ін. Працював в Ташкенті, зіграв важливу роль в становленні узбецької національної музичної культури, створивши (спільно с М. Ашрафі ) перші узбецькі опери «Буран» (1939) (скрізь — дати постановок), «Великий канал» (1941) і балет «Акбіляк» (1943). Серед ін. вигадувань — опера-кантата «Оповідь про град великому Кітежі» (1903), опери «Син сонця» (1929), «Суворов» (1942), балети «Іосиф прекрасний» (1925), «Цигани» (1937); симфонії «Арктична», 4-я (присвячена челюскінцям) і ін., 4 концерти, у тому числі для балалайки з симфонічним оркестром (1931), обробки російських народних пісень (у тому числі для народних інструментів — сюїта «В селі», 1943, 3-я сюїта, 1934, «Колгоспна», 1953). З 1906 викладач, в 1907—50 професор Московської консерваторії (клас інструментовки). Серед учнів В.: А. Ст Александров, А. Н. Александров, Н. С. Голованов, Л. А. Половінкин, Д. Р. Рогаль-Льовіцкий і ін. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями. Державна премія СРСР (1947).
Соч.: Сторінки спогадів, М-код», 1948.
Літ.: Поляновський Р., Сергій Василенко, М., 1964.
