Василь III Іванович (1479—1533), великий князь московський з 1505, син Івана III Васильовича і Софьі Палеолог — племінниці останнього візантійського імператора. Енергійно боровся за централізацію держави; при нім до Москви були приєднані останні підлозі самостійні російські землі: до 1510 Пскова, в 1513 Волоцкий доля, близько 1521 Рязанське, в 1522 Сіверське для Новгорода князівства. У внутрішній політиці Ст Ill І. спирався на церкву, що підтримала його в політичній боротьбі з феодальною опозицією. У 1521 за відмову брати участь в боротьбі з питомим князем Василем Івановичем Шемячичем був засланий митрополит Варлаам, тоді ж піддалися опалі бояри князі Ст Ст Шуйський, І. М. Воротинський і ін. У 1525 за виступ проти політики великого князя був страчений І. Н. Берсень-Беклемішев; засуджені Максим Грек (1525, 1531) і Вассиан Патрікєєв (1531) і ін. У правління Ст Ill І. зростало маєткове дворянське землеволодіння; приймалися заходи по обмеженню імунітетних політичних привілеїв княжо-боярської аристократії. У зовнішній політиці Ст Ill І. боровся за возз'єднання російських земель на З. і Ю.-З.(південний захід), а також з Кримським і Казанським ханствами. В результаті російсько-литовських воєн 1507—08, 1512—22 до Росії був приєднаний Смоленськ (1514). У княження Ст Ill І. великий розвиток отримала спільноруська культура.
Літ.: Пресняков А. Е., Заповіт Василя III в кн.: Сб. ст. по російській історії, поївши. С. Ф. Платонову, П., 1922; Смирнов І. І., Східна політика Василя III, в збірці: Історичні записки, [т.] 27, М., 1948; Казакова Н. А., Вассиан Патрікєєв і його вигадування, М. — Л., 1960: Балязін Ст Н., Росія і Тевтонський Орден, «Питання історії», 1963 № 6; 3імін А. А., Події 1499 р. і боротьба політичних угрупувань при дворі Івана III, в збірці: Нове про минуле нашої країни, М., 1967; Шмідт С. О., Про час складання «Випіси» про другий брак Василя III, там же: Каштанів С. М., Соціально-політична історія Росії кінця XV — першої половини XVI вв.(століття), М.. 1967.
