Варяги (позднегреч. Bárangoi, від древнеськанд. vaeringjar — норманські воїни, що служили у візантійських імператорів). У російських джерелах Ст вперше згадуються в записаній в «Повести тимчасових років» легенді про «покликання варягів», з якою літописець починав історію Російської землі. Ця легенда послужила вихідним пунктом для створення в 18 ст антинауковою норманській теорії походження Російської держави, знехтуваній зважаючи на її неспроможність. На Русі в 9—11 вв.(століття) були немало варяжських воїни-дружинників, що служили у російських князів, і варяжські купці, що займалися торгівлею на дороги «з варяг в греки» . Київські князі Володимир Святославіч і Ярослав Мудрий неодноразово запрошували з Скандинавії наймані загони Ст і використовували їх в усобицях і війнах з сусідніми країнами і народами. Варяжські воїни і купці в російському суспільстві, не зігравши в нім скільки-небудь значної ролі, швидко ослов'янилися. У 12—13 вв.(століття) у російських джерелах слово «варяжський» означало також «католицький»; у більшості російських письмових пам'ятників загальний для всіх скандінавів термін «В.» з 2-ої половини 12 ст витісняється конкретними назвою окремих скандінавських народів — «звіюй» (шведи), «мурмани» (норвежці) або загальним для всіх західних народів терміном «німці». На ім'я В. Балтійськоє море росіянами називалося до 18 ст Варяжським.
Літ.: Гедеонов С. А., Варяги і Русь, ч. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1876: Томсен Ст, Початок Російської держави, М., 1891, с. 94—111; Шахматов А. А., Оповідь про покликання варягів, СП(Збори постанов) Би, 1904; Греків Би. Д., Про роль варягів в історії Русі «Новий час». 1947 № 30; Рибаків Би. А., Передумови утворення староруської держави, в кн.: Нариси історії СРСР, III—IX вв.(століття), М., 1958, с. 733—878; Шаськольський І. П., Норманська теорія в сучасній буржуазній історіографії, «Історія СРСР», 1960 № 1; Шушарін Ст П., Про суть і форми сучасного норманізма, «Питання історії», 1960 № 8 (вказана бібл.).
