Важка промисловість

Важка промисловість, група галузей промисловості, що виробляють переважно засоби виробництва. До Т. п. відноситься майже вся добувна промисловість і частина оброблювальній промисловості .

  Т. п. по прийнятій в СРСР класифікації включає: електроенергетику, паливну промисловість, чорну і кольорову металургію, машинобудування і металообробку, хімічну і нафтохімічну, лісову, деревообробну і целюлозно-паперову промисловість, промисловість будівельних матеріалів і ін. Питома вага цих галузей в загальному виробництві промислової продукції СРСР в 1975 перевищила 60%.

  При розподілі продукції промисловості на виробництво засобів виробництва (група «А») і виробництво предметів вжитку (група «Б») частина продукції Т. п., що йде на невиробничий вжиток (частина електричної і теплової енергії, палива, легкові автомобілі, товари культурно-побутового призначення і господарського ужитку і ін.), відноситься до предметів вжитку. Рівним чином значна доля продукції легкої і харчової промисловості, що йде на виробниче вжиток (у подальшу переробку), відноситься до засобів виробництва. Через це сума валової продукції галузей Т. п. не збігається з виробництвом засобів виробництва.

  В СРСР Т. п. грає вирішальну роль в розвитку продуктивних сил країни, створенні матеріально-технічної бази комунізму. Вона є основою розширеного соціалістичного відтворення, технічного переозброєння народного господарства і оборонної потужності держави підвищення ефективності виробництва і зростання добробуту народу. З 2-ої половини 60-х рр. Т. п. розширює випуск засобів виробництва для галузей, що виготовляють предмети вжитку. На її підприємствах збільшується випуск товарів народного вжитку.

  В дореволюційній Росії Т. п. була розвинена слабо, що відображало відсталість економіки країни в цілому. У 1913 на долю Т. п. доводилося біля валової продукції промисловості. Питома вага машинобудування в промисловій продукції складав близько 9%, хімічній промисловості — менше 3%, електроенергетики — долі відсотка. Ряду галузей Т. п. (верстатобудування, приладобудування, виробництва металургійного устаткування, автомобілів і тракторів) по суті не було. Потреба в багатьох видах продукції виробничого призначення задовольнялася значною мірою за рахунок імпорту. Т. п. була розміщена по території країни украй нерівномірно. Великий питомий вага в економіці Т. п. займала іноземний капітал. Доля його в чорній металургії складала 75%, в нафтовій промисловості — 60%, хімічною — 40%.

  Після Жовтневої революції 1917, втілюючи в життя ленінський план побудови соціалізму, Комуністична партія і Радянський уряд послідовно проводили курс на розвиток Т. п. Був розроблений і здійснений план ГОЕЛРО . Індустріалізація країни дозволила створити крупне машинне виробництво. Було забезпечено переважний розвиток машинобудування, електроенергетики, хімічної промисловості і ін. галузей Т. п., що роблять вплив на технічний прогрес у всьому народному господарстві. За роки довоєнних п'ятирічок (1929—40) побудовано багато крупних підприємств, створені нові галузі Т. п. (авіаційна, автомобільна, тракторна, комбайнобудування верстатобудування, металургійне машинобудування і ін.), підвищився технічний рівень виробництва. Переважний розвиток Т. п. корінним чином змінив структуру промислового виробництва. У 1940 валова продукція всієї промисловості перевищила довоєнний рівень в 7,7 разу, а Т. п. — в 14 разів. Завдяки успіхам в розвитку Т. п. СРСР перетворився на могутню індустріальну державу. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 Т. п. стала основою оборонної промисловості забезпечувала фронт озброєнням.

  За роки післявоєнних п'ятирічок Т. п. СРСР розвивалася високими темпами. У 1975, при загальному зростанні продукції промисловості в порівнянні з 1940 в 17 разів, виробництво продукції машинобудування і металообробки збільшилося в 49 разів, хімічній і нафтохімічній промисловості — в 44 рази, промисловості будівельних матеріалів — в 38 і електроенергетики — в 26 разів. Швидко розвивалися приладобудування, радіотехнічна і електронна промисловість, якісно металургія, газова промисловість і ін. нові виробництва. СРСР займає (1975) 1-е місце в світі по загальному виробництву найважливіших видів продукції Т. п.: нафти, вугілля, чавуну, стали, залізняку, коксу, мінеральних добрив, пиломатеріалів, цементу, збірних залізобетонних конструкцій, тепловозів і електровозів магістральних, тракторів (по сумарній потужності двигунів). Значно скоротився розрив у виробництві основних видів продукції на душу населення в порівнянні з ін. промислово розвиненими країнами.

  Корінним чином змінилося територіальне розміщення Т. п. Зросла питома вага східних районів країни. Динаміка розвитку галузей Т. п. і виробництво найважливіших видів продукції показані в таблиці. 1 і 2. Для Т. п. СРСР характерні не лише великі масштаби, але і високий технічний рівень і передові форми організації виробництва.

Табл.1. — Темпи зростання загального об'єму продукції промисловості СРСР (1913 = 1)

Табл.2. — Виробництво найважливіших видів продукції важкої промисловості в СРСР

  Світове виробництво продукції Т. п. показане в таблиці. 3.

  Високими темпами розвивається Т. п. в зарубіжних соціалістичних країнах. У 1975 в порівнянні з 1950 доля цих країн (разом з СРСР) в світовому виробництві електроенергії збільшилася з 15 до 24%, видобутку нафти — з 8,5 до 22%, газу — з 4,8 до 28%, вугілля (у перерахунку на умовне паливо) — з 26,2 до 52%, чавуну — з 18,9 до 34%, стали — з 19,3 до 34%.

Табл.3. — Світове виробництво основних видів продукції важкої промисловості (1975)

* Включаючи газовий конденсат.

  Виробництво продукції Т. п. в окремих соціалістичних країнах показано в таблиці. 4.

Табл.4. — Виробництво найважливіших видів продукції важкої промисловості в окремих соціалістичних країнах (1975)

*  1974.

  Т. п. в капіталістичних країнах. 2-я половина 19 ст характеризувалася значним зростанням крупного машинного виробництва в багатьох країнах, виробництво засобів виробництва стало випереджати виробництво предметів вжитку. Видне місце в загальному обсязі промислового виробництва зайняли паливна промисловість, металургія, машинобудування. З 1-ої третини 20 ст інтенсивно зростало виробництво в електроенергетиці, хімічній промисловості, машинобудуванні. На долю вказаних галузей в 1975 доводилося 57,1% всій промисловій продукції розвинених капіталістичних країн. Після 2-ої світової війни 1939—45 отримали швидкий розвиток нафтохімічна, атомна, електронна, аерокосмічна і ін. нові галузі промисловості. У виробництві електроенергії зросла доля атомних електростанцій, в металургії — виробництво якісної сталі легких металів, в хімічній промисловості — синтетичних смол і пластичних мас, хімічних волокон, синтетичного каучуку.

  Дані про виробництво продукції в окремих капіталістичних країнах приведені в таблиці. 5.

Таблиця. 5. — Виробництво найважливіших видів продукції важкої промисловості в основних капіталістичних країнах (1975)

¹ 1974.   ² 1972.

  Див. також статті про окремі галузі Т. п.

  Літ. див.(дивися) при статтях Промисловість, Індустріалізація .

  П. Н. Попеленський.