Бутру (Boutroux) Еміль [28.7.1845, Монруж (Сіно), — 22.11.1921, Париж], французький філософ-ідеаліст, представник спіритуалізму . Професор Сорбонни, член Французької академії (1912). Би. виступив з критикою контовського позитивізму і абсолютизації наукових методів («Про випадковість законів природи», 1874, російське переведення 1900); вважав, що об'єктивна закономірність залишає також місце випадковості, джерело якої той же, що і в необхідності — творчість, божественний початок; свобода в Би. — «корінь буття». Таким чином, Би. виступав з позицій індетермінізму . Би. визначав релігію як вищий рівень духовної свободи, вираження людського прагнення вийти за межі даного. Учення Б. робило вплив на А. Бергсона, М. Блонделя, Л. Брюнсвіка .
Соч.: De l''idée de loinaturelle dans la science et la philosophic contemporaine, P., 1895; Pascal, 5ed., P., 1912; Etudes d''histoire de la philosophic, 5 ed., P., 1925: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Наука і релігія в сучасній філософії, СП(Збори постанов) Би. 1910; 0б відношенні філософії до науки, в збірці: Нові ідеї у філософії, сб.(збірка) 1, СП(Збори постанов) Би, 1912.
Літ.: Історія філософії, т. 3, М., 1959, с.. 489—93: La Fontaine A. P., La philosophie de Boutroux, P., 1921; Crawford L. S., The philosophy of Emile Boutroux as representative of French idealism in the nineteenth century, N. Y., 1924.
