Бурбак Нікола (Bourbaki Nicolas), збірний псевдонім, під яким група математиків у Франції виступає із спробою здійснити ідею, витікаючу від Д. Гильберта — оглянути різні математичні теорії з позицій формального аксіоматичного методу . У багатотомному (і далекому від завершення) трактаті Н. Бурбак «Елементи математики», що виходить з 1939, розвивається формальна аксіоматична система, яка, за задумом авторів, повинна охопити якщо не все, то найголовніші розділи математики як «приватні аспекти загальної концепції». Виклад носить суто абстрактний і формалізований характер, дається лише логічний каркас теорій. Основу викладу складають так звані структури, визначувані за допомогою аксіом, наприклад структури порядку, групи, топологічні структури. Спосіб міркування — від загального до приватного. Класифікація математики, вироблювана по типах структур, значно відрізняється від традиційної. Працює «Семінар Бурбак», на якому, окрім підготовки трактату, заслуховують доповіді учених (з різних країн). Група утворилася в 1937 з колишніх вихованців Вищої нормальної школи. Чисельність і точний склад групи не розголошуються.
Соч. у російському переведенні: Основи структурного аналізу, кн. 1 — Теорія безлічі, Алгебра, М., 1958—66, гл.(глав) 1—9; Загальна топологія, М., 1958—59, гл.(глав) 1—8; Функції дійсного змінного, М., 1965; Топологічні векторні простори, М., 1959; Інтеграція, М., 1967—70, гл.(глав) 1—8; Нариси по історії математики, М., 1963; Séminaire Baurbaki. Textes des conferences, 1948/1949.
