Буонарроті Філіппе Мікеле
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Буонарроті Філіппе Мікеле

Буонарроті (Buonarroti) Філіппе Мікеле (11.11.1761, Піза, — 17.9.1837, Париж), діяч революційного руху у Франції і в Італії кінця 18 — початку 19 вв.(століття), комуніст-утопіст, соратник Р. Бабефа і пропагандист його ідей. Народився в старовинній італійській аристократичній сім'ї. Гарячий прибічник ідей Же. Ж. Руссо Би. з початком Великій французькій революції переїхав на корсіку, де вів активну боротьбу проти прибічників відділення її від Франції. У 1793 Конвент привласнив Би. за революційної заслуги французьке громадянство. Рішучий і твердий якобінець, Би. беззастережно підтримував М. Робесп'єра . У березні 1795 Би. був арештований термідоріанськимі властями. У в'язниці познайомився з Бабефом і проникся його комуністичними переконаннями. Після амністії 1795 Би. став головою клубу «Пантеон» і одним з керівників руху «в ім'я рівності», членом бабувістськой «таємної повстанської директорії». Заарештований разом з Бабефом, Би. був засуджений (1797) до тюремного висновку, заміненого засланням (1800). У 1806—30, знаходячись у Женеві і Брюсселі, Би. продовжував свою революційну діяльність. У 20—30-і рр. Би. був, мабуть, одним з керівників декількох таємних революційних організацій, що діяли в Західній Європі, особливо в Італії і у Франції. У 1828 в Брюсселі була видана його книга «Змова в ім'я рівності, або так звана змова Бабефа», що зіграла велику роль в поширенні комуністичних ідей.

  Після Липневій революції 1830 Би. повернувся до Парижа, де провів останні 7 років життя, продовжуючи революційну діяльність. Він зробив великий вплив на формування поглядів Л. О. Бланки і ін. представників французького утопічного комунізму 30—40-х рр. У обгрунтуванні комуністичних ідей Би. дещо відрізнявся від Бабефа. У світогляді Б. більшою мірою виявлявся вплив раціоналізму і дєїзма. Він допускав принцип безсмертя душі і співчував релігійному обгрунтуванню соціалізму в сенсимоністов (див. Сіно-Симон ). Визнання необхідності революційної диктатури в перехідний період, після перемоги повстання, складало одну з сильних сторін поглядів Би. В процесі підготовки революції Б. надавав вирішальне значення створенню нелегальною, строго законспірованою організації, побудованій за ієрархічним принципом. Ці організаційні принципи набули широкого поширення серед бланкистов .

  Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Змова в ім'я рівності, [2 видавництва], т. 1—2, М. — Л., 1963.

  Літ.: Щегольов П. П., Філіпп Буонарроті і його «Змова рівних», «Уч. зап.(західний) БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова). Сірок. історичних наук», 1940, ст 6; Saitta A., Filippo Buonarroti, v. 1—2, Roma, 1950—51; Galante Garrone A., Filippo Buonarroti e i rivoluzionari dell''ottocento, Torino, 1951. Якнайповніший бібліографіч. огляд див.(дивися) в кн.: Eisenstein E. L., The first professional revolutionist: Filippo Michele Buonarroti, Camb. (Mass.), 1959, р. 161—90.

  Ст М. Далін.

Ф. М. Буонарроті