Бореальна область
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Бореальна область

Бореальна область (лат. borealis, від греч.(грецький) boréas — північний), зоогеографічна область Світового океану, що займає проміжне положення між Арктичною областю і Тропічною областю. На відміну від Тропічних і приполярних областей, води яких мають майже незмінну температуру протягом року, для Б. о. характерні різкі сезонні коливання температури води — від 3 до 15°С і більш. У зв'язку з цим організми, що мешкають у Б. о. ( бореальні організми ), здатні переносити значні зміни температури (евритермні організми). Наприклад, взимку в прибережній зоні молюски мідії двічі в добу під час відливу дуже сильно охолоджуються. По світловому режиму Б. о. відрізняється від сусідньої Арктичної області цілорічною щодобовою зміною дня і ночі. Це дає можливість рослинним організмам вегетіровать велику частину роки. Кордони Б. о. неоднакові для організмів, що мешкають в товщі води (планктон) і на дні водоймища (бентос), і для організмів, що живуть на різних глибинах (літораль, сублітораль, батиаль). Якщо грунтуватися на поширенні субліторальної фауни, то південний кордон Би. о. пройдет між 30 і 40° с. ш.(північна широта) і майже збіжиться з середньорічною ізотермою 15°С; в цьому випадку північним кордоном Би. о. в Атлантичному океані буде лінія, майже співпадаюча з середньорічною ізотермою 4—5°С. Як у Атлантичному, так і в Тихому океанах Би. о. клиноподібний звужується по напряму с В. на З. Ето пов'язано з системою теплих і холодних течій, що стикаються в східних берегів Північної Америки (північного мису Хаттерас) і в східних берегів Азії (в Японії) і що широко розходяться в західних частинах Атлантичного і Тихого океанів. Би. о. поступово переходить з одного боку в Арктичну, з іншої — в Тропічну області. Проміжну зону, населену арктичними і бореальними організмами, інколи виділяють в Бореоарктічеськую, або Субарктичну, а населену тропічними і бореальними — в Субтропічну область.

загрузка...

  Фауна Б. о. за видовою різноманітністю значно поступається тропічній фауні, але перевершує арктичну. По мірі кількісного розвитку життя і по біомасі Би. о. стоїть на першому місці серед інших областей Світового океану. У районах зіткнення теплих і холодних течій («полярний фронт») виникає інтенсивне перемішування всієї товщі води і створюються сприятливі умови для масового розвитку фітопланктону (планктонних одноклітинних водоростей), тобто первинних продуцентів, які служать їжею організмам зоопланктону і бентоса; тут же концентруються і риби. До цих місць приурочені найважливіші райони морського риболовецького промислу; наприклад, Ньюфаундлендська банка, води Ісландії, південна частина Баренцева морить, побережжя Камчатки і т.д. Би. о. підрозділяється на Бореоатлантічеськую підобласть і Бореопацифічеськую підобласть . Між європейськими і американськими берегами Північної Атлантики є помітна відмінність у складі фауни. Поряд із загальними для всієї Північної Атлантики видами є види, які приурочені лише до східного або західного берега (наприклад, європейські і американські омари). Деякі види, що зустрічаються в східних і західних берегів, відсутні на С. (див. Амфіатлантічеськоє поширення організмів). Бореальна фауна Морея, що омиває Європу, складається з декількох груп: середземноморсько-бореальною (з центром в Середземному морі), південно-бореальною і власне бореальною.

  Фауна Бореопацифічеськой підобласті набагато багатша і своєрідніша за фауну Бореоатлантічеськой підобласті унаслідок того, що до північної частини Тихого океану приурочено потужне вогнище відообразованія і розселення багатьох груп морських рослин і тварин. Так, наприклад, тут зосереджена найбільша кількість видів молюсків, ракоподібних і голкошкірих, а з риб — бичків, морських лисичок, ліпарід, круглоперов і багатьох ін. Фауна азіатських і американських берегів північної частини Тихого океану розрізняється по видовому складу. Проте є і загальні форми (див. Амфіпацифічеськоє поширення організмів). Бореоатлантічеськая і Бореопацифічеськая підобласті Б. о. володіють досить великою кількістю загальних видів, ареал яких розірваний на С. і на Ю., тобто вони мають амфібореальноє поширення .

  Я. А. Бірштейн.