Бонапартизм, термін, що уживався спочатку для позначення військової диктатури, встановленої у Франції в 1799 після Великої французької революції Наполеоном Бонапартом (див. Наполеон I ), і диктатури Луї Бонапарта (див. Наполеон III ), що прийшов до влади в 1851 після поразки Революції 1848. Надалі термін був поширений на будь-яку контрреволюційну диктатуру крупної буржуазії, що спирається на воєнщину і на реакційно налагоджені шари відсталого селянства і що лавірує між класами, що борються, в умовах нестійкої рівноваги класових сил. Так, наприклад, В. І. Ленін політику буржуазії в Росії в період, що послідував за Липневою кризою 1917, оцінював як бонапартистську. У зв'язку з цим Ленін писав: «Бонапартизм є форма правління, яка зростає з контрреволюційності буржуазії в обстановці демократичних перетворень і демократичної революції» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 34, с. 83). Би. поєднує соціальну демагогію з активною пропагандою шовініста і агресією, з політикою задушення демократичних свобод і революційного руху шляхом широкого використання поліцейсько-бюрократичного апарату і церкви. Елементи Б. були властиві правлінню О. Бісмарка в Германії, П. А. Столипіна в Росії.
Літ.: Маркс До., Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 8; Енгельс Ф., Дійсні причини відносної пасивності французьких пролетарів в грудні минулого року, там же; його ж, Роль насильства в історії, там же, т. 21; Ленін Ст І., Про оцінку теперішнього моменту, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 17; його ж, Початок бонапартизму, там же, т. 34; його ж, За деревами не бачать ліси, там же.
