Болгарська Комуністична партія (БКП). Основи БКП були закладені в липні 1891, коли за ініціативою Д. Благоєва соціал-демократичні кухлі Тирнова, Габрова, Слівена, Стара Загори, Казанлика і ін. об'єдналися в Болгарську соціал-демократичну партію (БСДП). 1-й Засновницький з'їзд БСДП [20 липня (1 серпня) 1891] прийняв програму і статут партії, вибрав керівний орган — загальна рада БСДП. Марксистському ядру БСДП на чолі з Д. Благоєвим (пізніше т.з. партісти) протистояла група опортуністів, що виступала по суті проти оформлення соціал-демократичного руху в партію. Після 2-го з'їзду БСДП (у серпні 1892) стала виходити газета «Працівник» — політичний орган партії. У 1893 група опортуністів створила організацію реформіста Болгарський соціал-демократичний союз (звідси їх назва «союзісти»). У 1894 благоєвци (партісти) в інтересах об'єднання робочого класу пішли на об'єднання з «союзістамі», проте проведене без ідеологічного розмежування, воно привело до посилення дрібнобуржуазних елементів в партії, що прийняла назву Болгарської робочої соціал-демократичної партії (БРСДП). 1-й з'їзд БРСДП (липень 1894), на якому переважали «союзісти», прийняв пройняті значною мірою духом опортунізму програму і статут. У керівництві отримали перевагу опортуністи (Я. Сакизов і ін.). Боротьба марксистського крила проти опортуністів принесла перші значні результати на 4-м-коді з'їзді БРСДП (липень 1897). З'їзд внесли ряд змін в статут і прийняв рішення про видання для агітації і пропаганди серед робітників газети «Работнічеськи вісник». Редактором теоретичного органу БРСДП — журналу «Ново време», що видавався з січня 1897, став Д. Благоєв. На 5-м-коді (липень 1898) з'їзді, що розглядав питання про характер і завдання партії і про партійний друк, благоєвци, борючись за перетворення БРСДП на дійсний авангард робочого класу, дали відсіч опортуністам, що пропонували направити основні зусилля партійної пропаганди на маси дрібної буржуазії міста і села. У 1900 опортуністичних елементів згрупувалися довкола журналу «У загальних рисах справа» (редактор Я. Сакизов), що пропагував ідею класової співпраці з буржуазією. З того часу їх сталі називати «общедельцамі». 8-й з'їзд БРСДП (липень 1901) відкинув ідеї «общедельцев». Закономірним результатом глибоких ідейних і тактичних розбіжностей з'явився розкол БРСДП.
В 1903 на 10-м-коді з'їзді партії марксисти, що виступали за тісну, згуртовану партію (звідси їх назви «Тісні соціалісти», «тесняки»), на відміну від опортуністів, що добивалися перетворення партії на широку організацію всіх «продуктивних шарів» (в т.ч. і буржуазії), — т.з. широких соціалістів, оформилися в самостійну революційну марксистську партію робітника класу Болгарії — Болгарську робочу соціал-демократичну партію (тісних соціалістів) — БРСДП (т. с.); опортуністи утворили свою партію реформіста — Болгарську робочу соціал-демократичну партію (широких соціалістів) — БРСДП (т. с.). Тесняки розвернули боротьбу за об'єднання і організацію робочого класу, очолили революційні виступи болгарського пролетаріату. Під впливом БРСДП (т. с.) знаходилися Загальний робітник синдикатний союз (ОРСС, заснований в 1904), Союз робочої соціал-демократичної молоді (заснований в 1912). Партія очистила свої ряди від антипартійних груп анархо-лібералів (1905) і прогрессистов (1908). БРСДП (т. с.) викривала не лише общедельство, але і берштейніанство, центризм і інші прояви опортунізму в міжнародному соціалістичному русі. Будучи одній з партій лівого крила 2-го Інтернаціоналу, тесняки стояли ближче за багато інших лівих течій до більшовизму. БРСДП (т. с.) боролася проти мілітаризму і націоналізму, її представники активно брали участь в конференціях соціал-демократичних партій балканських країн (1909 в Бєлграді, 1915 в Бухаресті). В період Балканських воєн 1912—13 і 1-ої світової війни БРСДП (т. с.), керована Д. Благоєвим, Р. Киркою, Ст Коларовим, Р. Дімітровим, Х. Кабакчиевим, зберегла вірність принципам пролетарського інтернаціоналізму, рішуче виступала проти шовінізму і війни, за демократичну дорогу розвитку балканських країн, викривала загарбницькі цілі імперіалістичної війни, голосувала проти військових кредитів в парламенті. БРСДП (т. с.) засуджувала позицію опортуністів 2-го Інтернаціоналу, що закликали до захисту буржуазної вітчизни, як зраду інтересів пролетаріату. Проте БРСДП (т. с.) в цей час не стояла повністю на ленінських позиціях: тесняки не бачили в селянстві союзника пролетаріату, не розглядали питання про диктатуру пролетаріату як основне питання пролетарської революції, не ставили конкретно питання про владу, не зв'язували боротьбу за демократію з боротьбою за соціалізм і т.д. Ці помилки зумовили неправильну позицію партії під час Владайського повстання 1918 . Партія в цілому не очолила це повстання, хоча в нім і брали участь солдати і офіцери-тесняки.
Велика Жовтнева соціалістична революція була захоплено зустрінута БРСДП (т. с.), яка стала пропагандистом її ідей в Болгарії. Це, у свою чергу, зіграло велику роль в подальшому розвитку БРСДП (т. с.) як революційній марксистсько-ленінській партії.
Під впливом Жовтневої революції БРСДП (т. с.) значною мірою позбавилася від старих соціал-демократичних поглядів і перейшла під прапор ленінізму. БРСДП (т. с.) взяла активну участь в створенні 3-го Комуністичного Інтернаціоналу і в 1919 вступила в нього у повному складі. На 22-м-коді з'їзді в травні 1919 БРСДП (т. с.) була перейменована в Болгарську комуністичну партію (тісних соціалістів) — БКП (т. с.). Цей з'їзд став одночасно 1-м-кодом з'їздом БКП (т. с.). З'їзд прийняв «Програмну декларацію», в якій знайшли віддзеркалення ленінські ідеї про імперіалістичну стадію розвитку капіталізму, про захват влади пролетаріатом, про диктатуру пролетаріату. В кінці 1919 партія об'єднувала в своїх рядах 35,5 тис. членів. 27 грудня 1919 БКП (т. с.) очолила загальний страйк робітників транспорту і зв'язку і організувала в її підтримку 7-денний політичний страйк всіх робітників країни, 2-й з'їзд БКП (т. с.) (травень — червень 1920) прийняв програму і визначив тактику роботи партії в окружних і громадських радах, 3-й з'їзд (травень 1921) затвердив резолюцію з аграрного питання, в якій проголошувався курс на встановлення союзу робочого класу і трудового селянства, 4-й з'їзд БКП (т. с.) (червень 1922) схвалив тактику єдиного фронту. 9 червня 1923 в Болгарії стався фашистський переворот. В ході стихійний озброєного повстання, що спалахнуло робітників і селян (Червневе антифашистське повстання 1923) ЦК БКП (т. с.) зайняв помилкову «нейтральну» позицію, розглядаючи боротьбу між фашистами, очолюваними А. Цанковим, і прибічниками уряду А. Стамболійського як боротьбу між міською і сільською буржуазією. Керівництво БКП (т. с.) незабаром зрозуміло свою помилку і вже в вересні 1923 призвало народ до озброєного повстання проти фашистської диктатури. Хоча Вересневе антифашистське повстання 1923 потерпіла поразка, воно зіграло величезну роль в розвитку революційного руху в Болгарії, з'явилося переломним моментом в ідейному зміцненні партії на позиціях ленінізму. Важливими подіями в житті партії, вимушеної перейти на нелегальне положення у перші роки після поразки повстання були Вітошськая партійна конференція 1924 і Московська нарада ЦК в 1925. Конференція згуртувала здорові сили партії, нарада намітила політичну лінію на найближчі роки. У 1927 під керівництвом БКП (т. с.) була створена Робоча партія (РП) для використання легальних можливостей. У грудні 1927 — січні 1928 відбулася 2-я конференція БКП (т. с.). Проте в 1929 керівництво в партії захопили ліві сектанти. У 1935—36 по ініціативі і за участю Г. Дімітрова вони були усунені від керівництва, партія прийняла курс, заснований на вирішеннях 7-го конгресу Комінтерну (1935). У 1938—39 БКП (т. с.) і РП об'єдналися в Болгарську робочу партію [(БРП); після 9 вересня 1944—БРП (комуністів)]. В ході 2-ої світової війни БРП енергійно боролася проти втягування Болгарії у війну, за висновок з Радянським Союзом пакту про дружбу і взаємодопомогу. Після віроломного нападу в 1941 фашистській Німеччині на СРСР партія узяла курс на організацію озброєної боротьби трудящих проти фашистських загарбників і їх болгарської агентури. У 1942, за ініціативою БРП, був створений Вітчизняний фронт, в 1943 розрізнені партизанські загони об'єдналися в єдину повстанську армію. До вересня 1944 в рядах БРП налічувалося близько 25 тис. загартованих борців-революціонерів. Оголошення Радянським урядом війни монархо-фашистської Болгарії (5 вересня) і вступ Радянської Армії на болгарську територію забезпечили вирішальна перевага на користь революційних сил. Партія, що була керівною силою Вітчизняного фронту, підняла болгарський народ на озброєне повстання (9 вересня 1944). Монархо-фашистська диктатура була повалена, в країні затвердилися буд народної демократії. Комуністична партія стала такою, що веде силоміць держави. Під її керівництвом болгарський народ в короткі історичні терміни здійснив корінні демократичні і соціалістичні перетворення. Була скасована монархія, проведені аграрна реформа, націоналізація промисловості і банків, прийнята нова конституція. У травні — серпні 1948 в БРП (до.) влилася на основі повного визнання нею ідейних і організаційних принципів марксизму-ленінізму БРСДП (ш. с.), відновлена після перемоги народної влади. 18—25 грудня 1948 відбувся 5-й з'їзд БРП (до.). Він узяв курс на індустріалізацію і електрифікацію країни, кооперацію і механізацію сільського господарства і прийняв рішення про перший 5-річний план — план побудови основ соціалізму в Болгарії. БРП (до.) була перейменована на з'їзді в Болгарську комуністичну партію (БКП). На 6-м-коді з'їзді БКП в 1954 були затверджені Директиви по другому 5-річному плану розвитку Болгарії на 1953—57. У квітні 1956 відбувся історичний пленум ЦК БКП, що мав важливе значення для подальшого розвитку партії і країни. Пленум засудив культ особи і накреслив заходи до ліквідації його наслідків у всіх сферах суспільного життя. 2—7 червня 1958 відбувся 7-й з'їзд БКП, який затвердив Директиви по третьому 5-річному плану розвитку НРБ(Народна Республіка Болгарія) на 1958—62, вніс деякі зміни до Статуту БКП. На з'їзді було підкреслено, що соціалізм в Болгарії віднині є «неподільно пануючою і єдиною командною силою у всьому народному господарстві», 8-й з'їзд БКП (листопад 1962) затвердив Директиви по розвитку НРБ(Народна Республіка Болгарія) на 1961—80, вніс ряд змін і доповнень до Статуту партії, 9-й з'їзд БКП (листопад 1966) прийняв Директиви по п'ятому 5-річному плану розвитку НРБ(Народна Республіка Болгарія) на 1966—70. При цьому головною було визнано завдання інтенсифікації на базі науково-технічного прогресу всіх галузей народного господарства, узятий курс на прискорений розвиток машинобудування, хімії, металургії і енергетики. З'їзд вніс деякі зміни до Статуту партії (зокрема, ліквідований кандидатський стаж при прийомі в БКП). 9-й з'їзд з'явився потужною демонстрацією болгаро-радянської дружби, єдність КПРС і БКП. Делегації БКП брали участь в Нарадах представників комуністичних і робочих партій (листопад 1957, листопад 1960, червень 1969, Москва). БКП схвалила прийняті на цих нарадах документи.
БКП будується на принципах демократичного централізму. Найвищим органом є з'їзд партії, між з'їздами — ЦК. Для керівництва політичною роботою обирається Політбюро ЦК, для вирішення поточних питань — Секретаріат ЦК БКП. Відповідно до адміністративного ділення існують окружні, міські, громадські і районні (у Софії) комітети БКП. На кінець 1969 в БКП полягали понад 672 тис. членів. Перший секретар ЦК БКП — Т. Жівков. Центральний орган БКП — газета «Работнічесько справа» теоретичний орган — журнал «Ново време». ЦК БКП видає журнал «Партієн живіт» і «Політічеська просвіту».
З'їзди Болгарської соціал-демократичної партії
1-й з'їзд БСДП — 20 липня (1 серпня) 1891, вершина Бузлуджа
2-й з'їзд БСДП — 20 серпня (1 вересня) 1892, м. Пловдів
3-й з'їзд БСДП — 3—6 (15—18) липня 1893, р. Тирново
З'їзди Болгарської робочої соціал-демократичної партії
1-й з'їзд БРСДП — 3—7 (15—19) липня 1894, р. Софія
2-й з'їзд БРСДП — 27—31 липня (8—12 серпня) 1895, р. Софія.
3-й з'їзд БРСДП — 21—25 липня (2—6 серпня) 1896, р. Софія
4-й з'їзд БРСДП — 13—18 (25—30) липня 1897, м. Казанлик
5-й з'їзд БРСДП — 13—17 (25—29) липня 1898, р. Ямбол
6-й з'їзд БРСДП — 11—18 (23—30) липня 1899, м. Габрово
7-й з'їзд БРСДП — 9—14(22—27) липня 1900, м. Слівен
8-й з'їзд БРСДП — 22—28 липня (4—10августа) 1901, м. Пльовен
9-й з'їзд БРСДП — 28 липня — 3 серпня (10—16 серпня) 1902, р. Тирново
10-й з'їзд БРСДП — 6—12 (19—25) липня 1903, р. Русе
З'їзди і конференції Болгарської робочої соціал-демократичної партії ( тісних соціалістів)
11-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 18—20 липня (31 липня — 2 серпня) 1904, м. Пловдів
12-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 31 липня — 4 серпня (13—17 серпня) 1905, р. Софія
13-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 31 липня — 4 серпня (13—17 серпня), 1906, м. Слівен
14-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 8—11 (21—24) липня 1907, м. Пльовен
15-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 20—23 липня (2—5 серпня) 1908, м. Габрово
16-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 19—22 липня (1—4 серпня) 1909, м. Варна
17-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 11—14 (24—27) липня 1910, р. Софія
18-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 3—7 (16—20) липня 1911, м. Пловдів
19-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 15—17 (28—30) серпня 1912, р. Русе
20-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 29 червня — 1 липня (12—14 липня) 1914, р. Софія
21-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 10—12 (23—25) серпня 1915, р. Софія
2-я конференція БРСДП (т. с.) — 22 вересня 1918, р. Софія
З'їзди і конференції Болгарської комуністичної партії
1-й з'їзд БКП (т. с.) — 22-й з'їзд БРСДП (т. с.) — 25—27 травня 1919, р. Софія
2-й з'їзд БКП (т. с.) — 31 травня — 2 червня 1920, р. Софія
3-й з'їзд БКП (т. с.) — 8—10 травня 1921, р. Софія
4-й з'їзд БКП (т. с.) — 4—7 червня 1922, р. Софія
1-я нелегальна конференція БКП (т. с.) — 17—18 травня 1924, гора Вітоша
2-я нелегальна конференція БКП (т. с.) — 8 грудня 1927—15 січня 1928, м. Берлін
5-й з'їзд БКП — 18—25 грудня 1948г. Софія
6-й з'їзд БКП — 25 лютого — 3 березня 1954, р. Софія
Квітневий пленум ЦК БКП — 2—6 квітня 1956, р. Софія
7-й з'їзд БКП — 2—7 червня 1958, р. Софія
8-й з'їзд БКП — 5—14 листопада 1962, р. Софія
9-й з'їзд БКП — 14—19 листопада 1966, р. Софія
Літ.: Благоєв Д., Принесення к'м історіята на соціалізму в Б'лгарія, С., 1949; Дімітров Р., С'чиненія, т. 1—14, С., 1951—1955; Петров С., Стратегията і тактіката на БКП в борбата проти монархо-фашизму (1941—1944), С., 1969; Історія Болгарської Комуністичної партії, пер.(переведення) з болг.(болгарський), М., 1960; Історія на Б'лгарськата комуністічеська партія, ч. 1—3, С., 1967— 1968; Історія на Б'лгарськата комуністічеська партія, С., 1969; Б'лгарськата комуністічеська партія в резолюції і рішення на конгресите, конференциіте і пленуміте на ЦК, 2 видавництва, т. 1—5, С., 1957—1965; Б'лгарська комуністічеська партія. Конгрес 9-й, С., 1966.
