Владайськоє повстання 1918
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Владайськоє повстання 1918

Владайськоє повстання 1918, повстання солдатів болгарської армії 22 вересня — 3 жовтня 1918. Почалося в умовах революційної ситуації, що склалася в Болгарії до літа 1918 у зв'язку з тривалою війною і під впливом Жовтневої революції в Росії. Прорив військами Антанти лінії фронту в Добро-поле (14—18 вересня) і спроба болгарського командування жорстокими репресіями відновити положення на фронті прискорили початок Ст ст 22—24 вересня спалахнув стихійний солдатський рух під гаслами: «На Софію!», «Смерть винуватцям війни!». Повсталі розгромили штаб-квартиру в Кюстенділе (24 вересня), зайняли (26 вересня) р. Радомир. Тут 27 вересня за ініціативою лідера Болгарського землеробського народного союзу (БЗНС) Р. Даськалова повсталі проголосили республіку на чолі з президентом А. Стамболійським, виступили у напрямі Софії і 29 вересня зайняли с. Владая (15 км. на південний захід від Софії; звідси назва повстання). Болгарська робоча соціал-демократична партія (тісних соціалістів) — БРСДП (тісних соціалістів) — не очолила стихійне Ст ст Позиція партії була обумовлена тим, що БРСДП (тісних соціалістів) в цей час не стояла ще повністю на позиціях ленінізму: тесняки не ставили конкретно питання про владу, не бачили в селянстві союзника пролетаріату. Ст, що опинилися біля керівництва Ст, лідери БЗНС зволікали зі вступом до Софії. Уклавши 29 вересня в Салоніках перемир'я з Антантою, болгарський уряд за допомогою німецьких військ розгромив повсталих.

загрузка...

  Ст ст нанесло удар по монархії, прискоривши зречення і втечу з країни царя Фердинанда. Ст ст було стихійною спробою перетворення війни імперіалістичною у війну цивільну.

  Літ.: Бірман М. А., Революційна ситуація в Болгарії в 1918—1919 рр., М., 1957; Хрістов Хр., Революционната кризу в Б'лгарії през 1918—1919, С., 1957; його ж, Войнішкото в'станіє 1918, [С.], 1961; 1918 войнішкото в'станіє. С., 1968.

  М. А. Бірман.