Коларов Васил Петров [16(28) .7.1877, Галасливий, — 23.1.1950, Софія], діяч болгарського і міжнародного робочого руху, політичний і державний діяч НРБ(Народна Республіка Болгарія). Доктор економічних наук (1935), академік Болгарської АН(Академія наук) (1946). Народився в сім'ї ремісника. З юнацьких років включився в соціалістичний рух. У 1895—97 вчитель початкової школи в Никополе, звідки був звільнений за пропаганду соціалістичних ідей. У 1897 вступив в Болгарську робочу соціально-демократичну партію (БРСДП). У 1897—1900 вчився на юридичному факультеті університету в Женеві, де був одним з організаторів інтернаціонального марксистського кружка. У 1902—04 секретар соціально-демократичної організації в р. Галасливий. У 1904—19 керівник організації БРСДП (тісних соціалістів; т. с.) в Пловдіве. З 1905 член ЦК БРСДП (т. с.); у 1919—23 секретар ЦК Болгарської комуністичної партії (т. с.) [БКП (т. с.)]. До. — учасник конгресів Штутгарту (1907) і Копенгагенського (1910) 2-го Інтернаціоналу. У 1913—23 депутат Народного зібрання. У 1915 за антивоєнну агітацію серед солдатів До. був відданий суду, якого уникнув, перейшовши на нелегальне положення. Брав участь в роботі Циммервальдськой конференції, на якій вперше зустрівся с В. І. Леніном. До. — делегат 3—7-го конгресів Комінтерну. З 1921 — член ІККИ, з 1922 — член Президії, в 1922—24 — генеральний секретар ІККИ. Разом з Р. Дімітровим керував Вересневим антифашистським повстанням 1923, після придушення якого емігрував спочатку до Югославії, потім до Відня, де утворив разом з ін. болгарськими емігрантами Тимчасове закордонне представництво БКП (т. с.); з жовтня 1923 — в СРСР. У 1923—44 член Закордонного бюро ЦК компартії Болгарії. У 1926—29 головний редактор органу БКП журналу «Комуністичний знаме». У 1928—1929 очолював Балканський секретаріат ІККИ. Був директором Міжнародного аграрного інституту (1931—41) і головним редактором журналу «Аграрні проблеми» (1934—35) в Москві. Брав керівну участь в роботі Крестінтерна. У 1931—35 завідував відділом ІККИ по роботі в селі. Під час 2-ої світової війни 1939—45 — один з керівників боротьби болгарського народу проти фашизму, за створення єдиного антифашистського фронту демократичних сил Болгарії. У 1945—46 До. — голова 26-го Народного зібрання, в 1946—50 голова Великого народного зібрання. У 1946—47 тимчасовий голова республіки, в 1947—49 заступник голови Ради Міністрів і міністр закордонних справ, в липні 1949—январе 1950 голова Ради Міністрів НРБ(Народна Республіка Болгарія). До. — видний теоретик БКП. Перу До. належать теоретичні дослідження, серед яких найважливіше значення мають роботи, присвячені аграрним проблемам. Разом з Г. Дімітровим До. брав участь в розробці стратегії і тактики єдиного фронту, економічної політики партії, приділяючи особливо велику увагу питанню про дороги зміцнення союзу робочого класу і селянства.
Соч.: Ізбрані твору, т. 1—3, Софія, 1954—55.
Літ.: Басив Коларов. Біобібліографія, Софія, 1947; Гусев Н., Василь Коларов, М., 1963; Васил Коларов. 95 годіни від рожденієто му. Летопіс і препор'чнтелна бібліографія [с'ст. Р. П. Едрева], Софія, 1972.
