Бовуар (Beauvoir) Симона де (р.9.1.1908, Париж), французька письменниця. Закінчила літературний факультет в Парижі; у 1931—43 викладала філософію в ліцеях. У першому романі «Гостя» (1943) Би. проводить ідеї екзистенціалізму про абсурдність світу і непізнаваності людини. У романі «Чужа кров» (1945) з тих же позицій особа протиставила суспільству. Проте Б. виводить своїх персонажів — сучасних інтелігентів-індивідуалістів — на дорогу суспільної боротьби в рядах Опору. Роман «Мандаріни» (1954, Гонкуровськая премія) конкретніше відображає ідейне і політичне життя післявоєнної Франції, як і коливання частини інтелігенції між буржуазними і комуністичними ідеями. Б. — автор п'єси «Даремні роти» (1945), філософського есе «Пірр і Синеас» (1944), книги про моральну емансипацію жінок «Друга підлога» (1949), путніх нарисів «Америка день за днем» (1948). У 2-ій і 3-ій книгах автобіографічної трилогії (1-я — «Мемуари добре вихованої дівчини», 1958) «Сила зрілості» (1960) і «Сила речей» (1963) Би., описуючи свою діяльність спільно з Же. П. Сартром, свої сумніви і пошуки, по суті справи критично передивляється ідеї екзистенціалізму.
Соч.: Djamila Boupacha, P., 1962 (совм. з G. Halimi); La femme rompue, P., 1967; у русявий.(російський) пер.(переведення)—Очень легка смерть, [М.], 1968; Чарівні картинки [М., 1968].
Літ.: Шкунаєва І. Д., Сучасна французька література, М., 1961;
Евніна Е. М., Сучасний французький роман, М., 1962; Gennari G., Simone de Beauvoir, P. [1959]; Jeanson F., Simone de Beauvoir, P. [1966]; Julienne-caffié S., Simone de Beauvoir [P., 1966] (є бібл.); Gagnebin L., Simone de Beauvoir ou le refus de l''indifférence, P. [1968].
