Блакитний-Еллан (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище — Василь Михайлович Елланський) (12.1.1894, с. Козли Чернігівської губернії, — 4.12.1925, Харків), український радянський письменник і громадський діяч. Народився в сім'ї священика. Вчився в Київському комерційному інституті. З 1917 член партії українських есерів, лідер її лівого крила, яке в 1918 оформилося в партію боротьбістов ; у цей період (1917—20) допускав в своїй політичній і літературній діяльності серйозні помилки націоналістичного характеру. Після самоліквідації партії в 1920 вступив в КП (б) У. Бил на політичній роботі в Червоній Армії, учасник боїв з белополякамі. Обирався членом ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР і ВУЦИК. Один з керівників пролетарського літературного руху на Україні, організатор товариства пролетарських письменників «Гарт». Друкуватися почав в 1918. Його книга віршів «Удари молота і серця» (1920) пройнята пафосом боротьби за перемогу пролетарської революції. Віршам Би.-Э. властивий поривчастий, енергійний ритм. Виступав як теоретик пролетарської літератури («Новий письменник — нова література», 1924, і ін.), як активний борець проти буржуазного націоналізму і націонала-зради. Під псевдонімом «Валер Проноза» видав збірки віршованих сатиричних фейлетонів: «Замітки олівцем» (1924), «Радянська гірчиця» (1924), «Державний розум» (1925). Посмертно нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Твори, т. 1—2, До., 1958; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Вибране, М., 1958.
Літ.: Адельгейм Е., Василь Еллан, До., 1959; Історія української радянської літератури, До., 1965.
