Бестужев-Рюмін Михайло Павлович [1803 — 13(25) .7.1826, Петербург], декабрист, підпоручик. З 1818 на військовій службі в Кавалергардському, Семеновськом (1820) і Полтавському піхотному полицях. З 1823 один з найактивніших діячів Південного суспільства декабристів . Очолював разом з С. І. Муравьевим-апостолом Васильківську управу, брав участь у ряді найважливіших нарад керівників суспільства, вів революційну пропаганду серед офіцерів і солдатів; залучив в суспільство нових членів. Здійснював зв'язок між членами і управами Південного суспільства. У 1824 успішно провів переговори про спільні дії з польськими революціонерами. У 1825 сприяв об'єднанню Суспільства сполучених слов'ян з Південним суспільством і керував новоорганізованою Слов'янською управою. Прибічник республіки, яка має бути створена в результаті повстання військ під керівництвом революційних офіцерів, але без участі народу. Разом з С. Муравьевим-Апостолом розробив декілька варіантів плану перевороту (Бобруйський, Білоцерківський). На відміну від плану П. І. Пестеля, переворот повинен був початися на півдні, а не в Петербурзі і без тривалої підготовки. В цілях повної ліквідації самодержавства наполягав на фізичному винищуванні царської сім'ї. Під час повстання Чернігівського полку (29 грудня 1825 — 3 січня 1826) найближчий помічник С. Муравьева-апостола; спільно з ним склав Прокламацію і Катехізис, які читалися перед повсталими ротами і поширювалися в районі Києва серед селян. У свідченнях на слідстві дав істотні відомості по програмних і тактичних питаннях суспільства. Повішений 13 (25) липня 1826.
Літ.: Повстання декабристів. Матеріали і документи, т. 9, М., 1950; Нечкина М. Ст, Рух декабристів, т. 1—2, М., 1955; Порох І. Ст, Повстання Чернігівського полку, в кн.: Нариси з історії руху декабристів, М., 1954.
