Бестужеви
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Бестужеви

Бестужеви, декабристи-офіцери. Олександр Олександрович Би. (літературний псевдонім Марлінський) [23.10(3.11) .1797, Петербург, — 7(19) .6.1837, Адлер], російський письменник. Народився в дворянській сім'ї. У 1824 вступив в Північне суспільство. Після повстання 14 грудня 1825 засуджений до страти, заміненим засланням до Якутська. У 1829 переведений рядовим на Кавказ. Почав друкуватися в 1818. Би. належить ряд критичних робіт, направлених проти класицизму. До 1825 написав декілька романів у дусі романтизму. Спільно з К. Ф. Рилєєвим видавав альманах «Полярна зірка» (1823—25). У засланні опублікував декілька т.з. світських повістей («Випробування», 1830, «Фрегат „Надежда”», 1833, і ін.). У кавказьких повістях («Аммалат-Бек», 1832, «Мулла-Нур», 1836) малює романтичні виняткові характери. Після 1825 поезії Б. властиві мотиви приреченості, трагічної самоти і розчарування («Сон», «До хмари» і ін.). Би. убитий в сутичці з горцями.

Соч.: Ізбр. повести. [Вступ. ст. Н. Л. Степанова], Л., 1937; Соч. [Вступ. ст. Н. Н. Маслина], т. 1—2, М., 1958: Полн. собр. віршів. [Вступ. ст. Н. І. Мордовченко], Л., 1961.

  Михайло Олександрович Би. [22.9(4.10) .1800, Петербург, — 21.6(3.7) .1871, Москва], штабс-капітан лейб-гвардії Московського полку (1825), брат Александра Олександровича Б. З 1824 член Північного суспільства, примикав до республіканського крила. Вів пропаганду серед унтер-офіцерів і солдатів. Брав участь в підготовці повстання. В день повстання в Петербурзі 14 грудня 1825 разом з братом Олександром і Д. А. Щепіним-ростовським вивів на Сенатську площу Московський полк; віддав команду стріляти по урядових військах. Після обстрілу повсталих картеччю намагався побудувати відступаючих солдатів, щоб зайняти з ними фортецю Петропавловськую. На допитах тримався стійко. Засуджений до вічної каторги, скороченої до 20 років, яку відбував в Читі і Петровськом заводі. З 1839 на поселенні в Селенгинське.

  Микола Олександрович Би. [13(24) .4.1791, Петербург, — 15(27) .5.1855, Селенгинськ Іркутської губернії], капітан-лейтенант (1824), брат Александра Олександровича і Михайла Олександровича Б. З кінця 1824 член Північного суспільства і його Верховної думи. Республіканець, прибічник звільнення селян із землею. Вів революційну пропаганду серед морських офіцерів. Найближчий помічник К. Ф. Рилєєва в дні підготовки повстання в Петербурзі. Висловлювався за встановлення після перевороту диктатури тимчасового уряду. 14 грудня 1825 склав проект маніфесту до народу, вивів на Сенатську площу Гвардійський екіпаж. Засуджений до вічної каторги, скороченої до 20 років, яку відбував в копальнях Нерчинських. З 1839 на поселенні в Іркутській губернії. У Сибіру займався освітою місцевого російського і бурятського населення. Відомий як письменник, історіограф російського флоту, економіст і талановитий живописець.

  Соч.: Статті і листи, М.— Л., 1933.

  Літ.: Белінський Ст Р., Повне зібрання творів А. Марлінського, в кн.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 4, М., 1954; Повстання декабристів, т. 1, М.— Л., 1925; Спогади Бестужевих, М.— Л., 1951; Нечкина М. Ст, Рух декабристів, т. 2, М., 1955; Павлова Р. Е., Декабрист Н. Бестужев — історик російського флоту, М., 1953; Барановськая М. Ю., Декабрист Н. Бестужев, М., 1954.

А. А. Бестужев.

А. А. Бестужев.