Бахрейн, острови Бахрейна, князівство (шейхство) в Азії, на островах Бахрейна в Персидській затоці. Площа 598 км 2 . Населення 207 тис. чіл. (1969, оцінка), головним чином араби; є вихідці з Ірану, Індії, Пакистану. По релігії — переважно мусульмани. Офіційна мова — англійський, розмовний — аравійський діалект арабської мови. Міського населення 74%. Головне місто — Манама.
Природа. В склад Би. входить група (понад 20) материкових і коралових островів; найбільш великі — Бахрейн, Мухаррак, Умм-Наасан, Ситра, Хавар. Острови низовинні (висота до 135м ) , складені переважно вапняками. Клімат перехідний від тропічного до субтропічного. Середня температура січня 16°С, липня — серпня 37°С; опадів близько 90 мм в рік. Переважають ландшафти тропічних пустель.
Історична довідка. Перша згадка о Б. відноситься до 3-го тисячоліттю до н.е.(наша ера) На початку нашої ери Б. — арабське князівство. У 4—6 вв.(століття) Б. входив до складу держави Сасанідов, потім — Арабського халіфату . В кінці 9 ст Би. був захоплений карматамі ; в 10—11 вв.(століття) — центр їх держави. В середині 13 ст Би. знайшов незалежність, але незабаром був приєднаний до емірату Ормуз. На початку 16 ст захоплений португальцями, а після їх вигнання в 1-ій чверті 17 ст увійшов до складу сефевідського Ірану. У 80-х рр. 18 ст арабські шейхи з роду Аль-халіфа проголосили незалежність Би. З початку 19 ст в Би. стала проникати Великобританія. Уклавши з шейхами ряд договорів (1820, 1847, 1861), в 1871 вона встановила свій протекторат над Би. (цей акт був підтверджений договорами 1880 і 1892); фактично Б. був перетворений на колонію. У роки 1-ої світової війни 1914—18 тут була створена крупна британська військова база. Уряд Ірану вважав Би. незаконно захопленою територією Ірану. В кінці 20-х рр. почалося проникнення на Б. американських нафтових монополій. Американська «Бахрейн петролеум компані» (БАПКО) добилася від уряду Великобританії прав, що дозволили їй підписати в 1930 угоду з шейхом Би., на основі якого вона отримала концесію на розвідку і видобуток нафти строком на 69 років (видобуток початий в 1932). У роки 2-ої світової війни 1939—45 британський уряд перекинув сюди крупні контингенти військ. З 1946 головне місто Б. Манама — резиденція глави британської адміністрації в районі Персидської затоки.
Національно-визвольний рух, що розвернувся на Б. з 1918, особливого розмаху досягло після 2-ої світової війни (найбільші виступи в 1951, 1954, 1956). З кінця 50-х рр. рух очолив Фронт національного звільнення Б. (створений в 1956); під його керівництвом проходілі виступи в 1961, 1963, 1965, 1967 і ін.
В 1968 Би. разом з Катаром і Оманом Договірним оголосили про створення т.з. Федерації арабських князівств Персидської затоки. На прохання урядів Великобританії і Ірану Генеральний секретар ООН(Організація Об'єднаних Націй) В Тан направив на Б. навесні 1970 спеціальну місію з метою виявити відношення населення Б. до питання про майбутній статус країни. Переважна більшість населення висловилися за надання Б. незалежності. 11 травня 1970 Раду Безпеки схвалила доповідь місії.
Економіка. Би. — економічно відстала країна, залежна від іноземного капіталу. Головне багатство Б. — нафта, основні родовища якої розташовані в центральній частині острова Бахрейн (район Джебель-Духан) і експлуатуються американською «Бахрейн петролеум компані» (частину доходу отримує шейх). Нафта (3,8 млн. т в 1969), що добувається, і частина нафти з Саудівської Аравії (по нафтопроводу) йде на нафтопереробний завод (потужністю близько 11 млн. т в рік) в східній частині острова Бахрейн; велика частина готової продукції вивозиться через порт Ситра. Видобуток асфальту, гіпсу, винищити. Будівництво дрібних судів. Основні центри промислового і кустарно-ремісничого виробництва: Манама, Мухаррак, Хидд.
Більшість селян безземельна і орендують землю на умовах іздольщини. Обробляється 5% територій (у оазисах). Основні галузі землеробства — садівництво (головним чином фінікова пальма) і овочівництво (батат, помідори, баклажани і ін.). Є посіви кукурудзи, пшениці, ячменю. Тваринництво (велика рогата худоба верблюди, осли) грає підсобну роль. Значне рибальство. Перловий промисел.
Довжина автодоріг близько 200 км.; острів Бахрейн сполучений греблями з островами Мухаррак і Ситра. Головні морські порти: Манама, Ситра, Сульман. Аеродром (міжнародного значення) — на острові Мухаррак. Вивіз нафтопродуктів (американськими монополіями), перлів, фініків. Би. — один з важливих центрів транзиту англійських і американських товарів до Східної Аравії; ввезення (з Великобританії, США, Індії, Японії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини)) продовольства (понад 30%), товарів широкого вжитку, автомашин, цементу. Грошова одиниця — динар (з жовтня 1965); 1,14286 динара = 1 англійський фунт стерленгов (1969).
Освіта. До 1919 державних загальноосвітніх шкіл в Би. не було. Діти виучувалися елементарним навикам рахунку, листи і читання на арабській мові при мечетях. Перша державна світська школа була відкрита в 1919 на острові Мухаррак. Розвиток освіти дещо прискорився у зв'язку з розробкою іноземними компаніями родовищ нафти, що зажадало підготовки грамотних робітників. Проте переважна більшість населення залишаються безграмотною. Вчення в школах роздільне (з 1957 безкоштовне), ведеться по англійських програмах і підручниках. Сучасна система освіти включає 6-річну початкову школу; 2-річну проміжну і 3-річну середню школу, що мають загальноосвітні і професійні відділення. У учбових програмах велике місце відводиться релігії. Існують початкові і середні релігійні школи. На базі початкової школи працюють 4-річні професійні школи і педагогічні курси, що готують вчителів початкової школи. Підготовка вчителів проміжних і середніх шкіл ведеться на базі середньої школи в 2-річних педагогічних училищах. У 1967/68 навчальному році в початкових школах виучувалося понад 35 тисяч учнів, в проміжних школах 5,3 тисяч учнів, в середніх школах 3,8 тисяч учнів, в професійних школах 0,4 тисяч учнів, в педагогічних учбових закладах 0,3 тисяч учнів. Вищих учбових закладів немає.
Літ.: Бодянський В, Л., Бахрейн, М., 1962; його ж, Бахрейн, в кн.: Країни Аравії, М., 1964; Бодянський Ст Л. і Лазарев М. С., Південна і східна Аравія, в кн.: Новітня історія арабських країн, М., 1968; Бодянський Ст, Герасимов О., Медведко Л., Князівства Персидської затоки, М., 1970; Faroughy A., The Bahrein Islands, N. Y., 1951; Wilson A., The Persian Gulf, L., [1954]: Adamiyat F., Bahrein Islands, N. Y., 1955; Abu Hakima A., History of Eastern Arabia, 1750—1800, Beirut [1965]; Albaharna H., The Legal Status of the Arabian Gulf States, Manchester (USA), 1968.
