Баранів Микола Варфоломейович [р. 14(27) .11.1909, станція Старосельци колишньої Гродненської губернії (нині в Польщі)], радянський архітектор. Член КПРС з 1938. Закінчив Ленінградський Інститут цивільних інженерів (1931) і АХ(Академія витівок)(1934). Вчився в Л. А. Ільіна, Ст А. Щуко, Ст Р. Гельфрейха. У 1938—50 головний архітектор Ленінграда, в 1956—61 віце-президент і академік-секретар Академії будівництва і архітектури СРСР, з 1963 заступник голови Комітету з цивільного будівництва і архітектури при Держбуді СРСР. Професор Московського архітектурного інституту (1956). Головні роботи (із співавторами): проекти генеральних планів розвитку Ленінграда (1938—40; 1945—48), архітектурний ансамбль площі ім. В. І. Леніна і нової будівлі Фінляндського вокзалу (1943—60), забудова Приморського проспекту (1948—56), Приморської зони Васильєвського острова (1943—66), ряд крупних суспільств, споруд (в т.ч. універсальний спортивний для видовища зал на 25 тис. глядачів, з 1967) — в Ленінграді; проект відновлення і розвитку Пскова (здійснюється з 1946). Автор ряду вигадувань по містобудуванню і архітектурі. Нагороджений орденом Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
