Барановіч Лазар [близько 1620 — 3(13) .9.1693], український релігійно-політичний діяч і письменник, прибічник возз'єднання України з Росією. В той же час відстоював незалежність українського духівництва від Московського патріарха. З 1650 ректор Київської колегії; з 1657 чернігівський архієпископ. У 1674 заснував в Сіверському для Новгорода друкарню, перенесену в 1679 до Чернігова, де було надруковано близько 50 богослужебних книг і літературних творів на церковнославянський, польська і латинська мови. Б. був автором «слів», панегіриків, полемічних вигадувань, в яких захищав православ'я від настання католицької церкви, опублікував збірку своїх проповідей: «Меч духовний» (1666) і «Труби словес проповедних» (1674). У 1671 опублікував на польській мові збірку «Лютня Аполлона», що містив більше 1 тис. віршів, в яких писав про любов до батьківщини, про необхідність з'єднання сил російського, українського і польського народів для боротьби проти загальних тоді ворогів — татар і турок.
Літ.: Сумцов Н. Ф., До історії південноросійської літератури XVII століття, т. 1 — Лазар Барановіч, Хар., 1884; Украiнськи пісьменникі. Бioбiблioграфiчній словник, т. 1, До., 1960.
