Баранів Петро Іонович [10(22) .9.1892, Петербург, — 5.9.1933], радянський військовий і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1912. Народився в сім'ї робітника. З 1915 в армії, за революційну діяльність в 1916 засуджений на 8 років каторги, звільнений лютневою революцією. У 1917 голова фронтового відділу Румчерода, член ревкома Румунського фронту, голова ревкома 8-й армії. З 1918 в Червоній Армії; командував 4-ою Донецькою армією, начальник штабу головкому озброєних сил південних республік, комісар штабу і помічник начальника політвідділу 4-ої армії. У 1919—20 член РВС(Реввоєнрада) 8-ої армії, Південної групи Східного фронту, фронту Туркестану, 1-ої і 14-ої армій. На 1921 початку політвідділу озброєних сил України і Криму, учасник придушення Кронштадтського заколоту. У 1921—22 член РВС(Реввоєнрада) фронту Туркестану, член Середньоазіатського бюро ЦК РКП(б). У 1923 начальник і комісар бронесил РККА. З серпня 1923 заступник, а з грудня 1924 начальник ВПС(військово-повітряні сили) РККА, одночасно в 1925—31 член РВС(Реввоєнрада) СРСР. З січня 1932 заступник наркома тяжялой промисловості і начальник Головного управління авіаційної промисловості. З 1924 член ЦКК(Центральна контрольна комісія), з 1927 кандидат в члени ЦК ВКП(б). Був член ЦВК(Центральний виконавський комітет), ВЦИК, ТУРЦИК. Нагороджений орденом Леніна і орденом Червоного Прапора. Загинув при авіаційній катастрофі. Похований в Москві біля Кремлівської стіни.
