союз Ахейський, федерація старогрецьких міст в Пелопоннесе. А. с. був об'єднанням 12 поселень Ахайі (Ахєї; звідси назва союзу). У останній третині 4 ст до н.е.(наша ера) розпався. Близько 280 відродився як антимакедонська федеральна держава, що включала 4 ахейських поліса, до яких в 275 приєднався Егион (що став центром А. с.) і незабаром вся Ахайя. У 251 до союзу був приєднаний Сикион, після чого при Аратові (2-я половина 3 ст), що приєднав Корінф, Епідавр, Мегару і інші міста, почався розквіт А. с. У А. с. не було міста-гегемона, міста, що входили в союз, користувалися внутрішньою автономією. Верховна влада належала зборам союзних громадян, що збиралися двічі в рік в Егионе. Кожне місто — член А. с. — мав в зборах один голос. Збори вирішували найважливіші справи і обирало вищих посадових осіб: стратега (з правом перевибрання через рік), наварха (начальника флоту), гиппарха (начальника кінноти). А. с. мав загальносоюзний суд.(судовий) Витрати союзу покривалися внесками окремих міст, які виставляли і військові контингенти. А. с. чеканив свою монету, мав єдину систему заходів. При Аратові А. с. добився ліквідації македонської гегемонії в Пелопоннесе. Але реформи Клеомена III в Спарті і викликане ними аграрний рух в Пелопоннесе налякали олігархів. Арат, призвавши македонського царя Антігона III Досона на допомогу проти Спарти, віддав союз під владу Македонії (221). У війні Риму з Македонією (200—197 до н.е.) А. с., очолюваний Філопеменом, прилучився до Риму і надалі неодноразово використовувався ним для придушення визвольних і соціальних рухів в різних областях Греції (у Беотії, Спарті і ін.). Проте посилення А. с. і включення у його склад Спарти, Еліди і Мессенії стривожило римлян; вони стали активно втручатися в його справи, що викликало опір А. с., подавивши яке в 146 до н.е.(наша ера), римляни розпустили А. с. Пізніше на його і ряду сусідніх територій була утворена римська провінція (що отримала назву Ахайя).
Літ.: Рановіч А. Б., Еллінізм і його історична роль, М-код.—Л., 1950.
