Аспірантура, в СРСР основна форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів; вчення в А. завершується, як правило, захистом дисертації на здобуття вченої міри кандидата наук. А. організована в 1925. Фундирувався і ліквідовується при вузах і науково-дослідних інститутах міністерств і відомств Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти СРСР, при науково-дослідних установах АН(Академія наук) СРСР і АН(Академія наук) союзних республік — Президією відповідної академії.
Існує очна А. — з відривом від роботи — для осіб не старше 35 років (термін вчення 3 р.) і заочная — без відриву від роботи — для осіб не старше 45 років (термін вчення 4 р.).
До конкурсних вступних іспитів в А. допускаються особи із закінченою вищою освітою, що проявили здатності до наукової діяльності, з числа фахівців народного господарства з досвідом практичної роботи по вибраній спеціальності не менше 2 років і молоді фахівці безпосередньо після закінчення вузу — по рекомендації ради вузу (факультету). Що поступають в А. уявляють опубліковані наукові роботи, відомості про винаходи або дослідно-конструкторські роботи (а за відсутності їх — реферат по вибраній спеціальності), проходят співбесіду з передбачуваним науковими керівником і потім складають іспити по спеціальній дисципліні історії КПРС і іноземній мові. Допущеною до складання іспитів надається 30-денна відпустка за місцем роботи із збереженням заробітної плати.
Аспірант працює під керівництвом свого наукового керівника (як правило, доктори наук, професори) по індивідуальному плану, вивчає вибрану спеціальність, опановує методи науково-дослідної, експериментальної і навчально-методичної роботи, складає іспити кандидатського мінімуму і готує дисертацію на здобуття міри кандидата наук . що Виучуються в очній А. забезпечуються державною стипендією . аспіранти-заочники, що виконують індивідуальний план, отримують щорік за місцем роботи додаткова відпустка (30 днів) із збереженням заробітної плати і право мати один вільний від роботи день в тиждень — для занять аспірантів (з оплатою його у розмірі 50% ).
У відповідних вузах і науково-дослідних інститутах є цільова А., що є одній з основних форм підготовки наукових і педагогічних кадрів для вузів, науково-дослідних інститутів, підприємств, радгоспів і інших організацій союзних республік міністерств і відомств, що не мають можливості забезпечити підготовку наукових кадрів на місцях. При вузах організовується також річна А., у яку приймаються викладачі і ін. працівники вузів, вчителі загальноосвітніх шкіл (у віці не старше 45 років), що повністю склали іспити кандидатського мінімуму і що виконали науково-дослідну роботу по вибраній темі в об'ємі, достатньому для підготовки дисертації в строк до 1 року. За особами, зарахованими в річну А., зберігається місце роботи і основний оклад. Що закінчили А. вважаються особи, що склали кандидатські іспити, що захистили кандидатську дисертацію або що представили її до захисту в установленому порядку (що представив дисертації до захисту видається відповідне посвідчення).
Підготовка наукових кадрів в А. здійснюється по всіх основних галузях наук. У 1968 в А. виучувалося св. 96 тис. чіл. (св. 54 тис. з відривом від роботи), з них (тис. чіл.): по фізико-математичним наукам 11,4; хімічним 5,6; біологічним 6,0; геолого-мінералогічнім 2,7; технічним 39,1; з.-х.(сільськогосподарський) і ветеринарним 7,1; історичним і філософським 4,6; економічним 8,9; філологічним 2,3; географічним 0,8; юридичним 0,8; педагогічним 1,8; медичним і фармацевтичним 5,3; мистецтвознавству 0,9; архітектурі 0,5. У 1968 А. закінчило св. 25 тис. чіл., у тому числі очну при вузах 10,6 тис. чіл. і очну при наукових установах близько 5,8 тис. чіл.
Літ.: Вища школа. Сб. основних постанов, наказів і інструкцій. Під ред. Е. І. Войленко, ч. 1 (гл. 9, Підготовка науково-педагогічних кадрів, присудження вчених мір і надало вчених звань), М., 1965.
