Аріф (повне ім'я — Мамед Аріф Магеррам огли Дадашзаде) (народився 12.6.1904, Баку), радянський критик і літературознавець, академік АН(Академія наук) Азербайджанською РСР (1958), заслуженого на діяча науки Азербайджанської РСР (1960). Член КПРС з 1941. Директор Інституту літератури і мови ним. Низами (1939—59); голова Верховної Ради Азербайджанської РСР 6-го скликання. Друкується з 1923. Автор книг «Володимир Маяковський» (1940), «Крилов і азербайджанська література» (1944), «Віссаріон Белінський» (1948, перєїзд. 1954), монографій «Творча дорога Джафара Джабарли» (1955) і «Драматургія Самеда Вургуна» (1964). А.— один з авторів і редакторів «Історії азербайджанської літератури» і редактор «Історії азербайджанської радянської літератури», ч. 1—2, 1967. Переводить соч.(вигадування) Н. Ст Гоголя, А. П. Чехова, Л. Н. Толстого, М. Горького, М. Сервантеса, А. Барбюса, Р. Тагора і ін. Нагороджений 2 орденами.
Соч.: Едебі-тенгиді мегалелер, Баки, 1958; Сечилміш есерлері, ч. 1, Баки, 1967; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Література азербайджанського народу, Баку, 1958.
