Ароморфоз (від греч.(грецький) áiro — піднімаю і муrphфsis — зразок, форма), арогенез, морфо-фізіологічній прогрес, один з головних напрямів біологічного прогресу живих істот, при якому в ході еволюційного розвитку ускладнюється їх організація. Термін введений А. Н. Северцовим, який назвав А. найбільш загальні пристосовні зміни організації і функцій; при цьому зазвичай зростає інтенсивність життєдіяльності тварин і різноманітність її проявів (диференціювання). Зміни ці корисні і необхідні при змінах середовища, в якому мешкають організми і тому виявляються стійкими. А. — якісні скачки, що підвищують як рівень організації, так і пристосованість вигляду до життя в нових умовах, що сприяє розширенню його ареалу . Після змін за типом А. настає період утворення приватних пристосовних змін — ідіоадаптацій . Чергування періодів А. з приватними змінами організації на колишньому рівні, але з широкою адаптивною радіацією нових груп по шляху пристосування до різних умов існування відображає ступінчастість еволюційного процесу. У зарубіжній літературі (Б. Ренш, Дж. Хакслі, Р. де Бєєр) ці 2 головних напрями еволюційного прогресу називають анагенез і кладогенез . Як приклад А. у еволюції вищих хребетних Северцов приводить якісний стрибок при переході від рептілієподобних предків до ссавцем. Чотирикамерне серце, альвеолярна будова легенів, діафрагмальне дихання і ін. підвищили рівень обміну речовин у ссавців і їх пристосованість до змін умов існування; виношування дитинчат в утробі матері і живлення молоком підвищили їх виживаність і так далі
Літ.: Северцов А. Н., Морфологічні закономірності еволюції, М-код.—Л., 1939; його ж. Собр. соч.(вигадування), т. 3, 5, М-код.—Л., 1945—49; його ж. Головні напрями еволюційного процесу, 3 видавництва, [М.], 1967; Сучасні проблеми еволюційної теорії, Л., 1967.
