Арон (Aron) Реймон (р. 14.3.1905, Париж), французький соціолог, ідеолог правого крила ліберальної буржуазії. Учасник Руху Опору, політичний редактор і оглядач газети «Фігаро» (з 1947). Керівник кафедри соціології в Сорбонне (з 1956). Член Академії моральних і політичних наук (з 1963). У роботах по філософії історії і соціології проповідував крайній історичний релятивізм і презентізм, що поєднувався пізніше в декілька пом'якшеному вигляді з порівняльно-історичним аналізом і економічним детермінізмом.
Одін із засновників теорії т.з. «єдиного індустріального суспільства», А. вважає, що єдина техніко-економічна основа не виключає серйозних відмінностей в соціальної і політичної буд між країнами. У ряді робіт прагнув дати теоретичне виправдання антикомунізму ; намагається довести застарівання марксизму в сучасних умовах, заперечує визвольну роль робочого класу. А. — прибічник зміцнення союзу Северо-атлантічеського. Останніми роками виступає на користь мирного співіснування двох соціальних систем.
Соч.: Introduction би la philosophic de l''histoire, nouv. éd., [P., 1967]; L''opium des intellectuels, [P.], 1968; Dimensions de la conscience historique, P. [1961]; Dix-huit leçоns sur la société industrielle, P., 1962; La lutte des classes, P., 1964; Essai sur les libertés, P., 1965; Trois essais sur l''âge industriel. P., 1966; Les étapes de la penséе sociologique, P., 1967; Les desillusions du progres, P., 1969.
