Апетит (від латів.(латинський) appetitus — прагнення, бажання), приємне відчуття, пов'язане з потребою в їжі, а також фізіологічний механізм, регулюючий потрапляння в організм харчових речовин. При тривалому позбавленні їжі Л. переходить у відчуття голоду. А. тісно пов'язаний з діяльністю харчового центру, переважно з його відділами в гіпоталамусі і корі великих півкуль головного мозку. А. визначається інформацією, що приходить в харчовий центр, про умови живлення, вступ і засвоєння їжі, витрачання харчових запасів. А. не слідує за вичерпанням запасів організму, а запобігає йому, тому багато подразників, що формують А., можуть змінювати своє сигнальне значення відповідно до зміни звичного режиму харчування. Збудження А. залежить від вмісту в крові продуктів проміжного обміну, рівня засвоєння їх клітками, вмісту в тканинах води, стану жирових запасів, скорочень порожнього шлунку, пониження температури тіла, а також від багатьох зовнішніх подразників, пов'язаних з умовно-рефлекторною діяльністю (вигляд і запах їжі, звична обстановка і ін.). Гальмування А. настає в результаті акту їди, розтягування стінок шлунку їжею, всмоктування і засвоєння продуктів її розщеплювання, зміни гормонального фону. Розрізняють загальний А. — до будь-якої їжі — і спеціалізовані, або виборчі, форми А., що відображають потребу організму в білках, жирах, вуглеводах, мінеральних речовинах, вітамінах. А. сприяє не лише регулюванню вжитку певної їжі в необхідному організму кількості, але і її переварюванню і засвоєнню, збуджуючи секрецію слини і шлункового соку. Хороший А. свідчить часто про фізичне і психічне благополуччя. Розлади А. є симптомом багато захворювань. Зменшення А. (анорексія), хворобливе його посилення (булімія) або збочення спостерігаються при пухлинах мозку, багатьох нервово-психічних розладах, порушенні діяльності шлунково-кишкового тракту, авітамінозах, ендокринних хворобах. Нормалізація А. залежить як від лікування основного захворювання, так і від дотримання правильного режиму харчування.
Літ.: Анохин П. До., Вузлові питання у вивченні вищої нервової діяльності, в кн.: Проблеми вищої нервової діяльності, М., 1949; Угольов А. М., Кассиль Ст Р., Фізіологія апетиту, «Успіхи сучасної біології», 1961, т. 51, ст 3; їх же. Харчова поведінка і регуляція гомеостазу, в кн.: Складні форми поведінки, М.— Л., 1965; Чернігівське Ст Н., Значення інтероцептивної сигналізації в харчовій поведінці тварин, М-коді.—Л., 1962.
