Аппіан (Appianys) (розум. 70-і рр. 2 ст), історик Древнього Риму. За національністю грек. Род. у Александрії. Отримавши права римського громадянства, був приписаний до всаднічеському стану і зайняв місце адвоката фіску в Римі, потім прокуратора фіску в Єгипті. А. — автор написаної на грецькій мові «Римської історії» (від заснування міста до початку 2 ст), головною ідеєю якої було прагнення показати велич Римської держави, справедливість і доцільність встановлення влади римлян над іншими народами. Побудовано це вигадування за територіально-етнічним принципом і складається з 24 книг, присвячених в основному історії взаємин Риму з окремими народами. Книги «Римської історії» (дійшли майже цілком кн. 6—9 і 11—17; втрачені повністю кн. 18—24, відомі лише їх назви; від останніх книг збереглися фрагменти) присвячені: 1—3 (Царська, Італійська, Самнітськая) — історії Італії, 4 — Галії, 5—8 — війнам Риму з Карфагеном, 9—12 (Македонська, Еллінська, Сирійська, Мітрідатова) — завоюванню Греції і держав еллінізму Римом, 13—17 — громадянським війнам в Римі (у період від Гракхов до Цезаря), 18—21 — завоюванню Єгипту, 22 — історії імперії від Августа до Траяна, 23—24 (Дакийськая і Аравійська) — війнам Траяна. Праця А. відрізняється реалізмом, простотою стилю, фактологичностью. Питання про джерела А. спірний. Преклоняння перед потужністю Римської держави і монархічні тенденції А. не перешкодили йому прагнути «... докопатися до матеріальної основи цих громадянських воєн» (Маркс До., див.(дивися) Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 30, с. 126) і звернути увагу на роль рабів в політичній і цивільній боротьбі Риму.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Іберійсько-римські війни (Іберіка), «Вісник древньої історії», 1939 № 2; Мітрідатови війни, там же, 1946 № 4; Сирійські справи, там же; Римська історія, там же 1950 № 2—4; Громадянські війни, Л., 1935.
