Анналісти (від аннали ), перші давньоримські історики, що писали прозою і події, що розташовували, в хронологічній послідовності, — погодний (звідси і назва «А.»). Вигадування А. відрізнялися патріотичною спрямованістю. Діляться на старших (3 — перша половина 2 вв.(століття) до н.е.(наша ера)), середніх (друга половина 2 ст до н.е.) і молодших (перша половина 1 ст до н.е.(наша ера)). Інколи середніх і молодших А. об'єднують. Старші А. користувалися фастамі, анналами, родинними хроніками, свідоцтвами очевидців і власними спостереженнями, що зумовило в цілому достовірність їх повідомлень; писали в основному грецькою мовою. Найбільш відомі Квінт Фабій Піктор [автор «Анналів», в яких викладена римська історія від легендарних часів (від Енея) до кінця 2-ої Пунічної війни (201 до н. е.(наша ера))], Л. Цинций Алімент, М. Порций Катон Старший і ін. Середні А. користувалися тими ж джерелами, що і старші, але оживляли виклад курйозами (як, наприклад, Л. Кассий Геміну) або спробами раціонально пояснити міфи (Л. Кальпурній Пізон). Вигадування молодших А. менш достовірні, для цікавості вони удавалися до перебільшень, драматичних ефектів і навіть вигадок, незрідка переносили сучасні їм політичні і соціальні мотиви у віддалені епохи. До молодших А. відносяться: Клавдій Квадрігарій, Валерій Анциат, Елій Туберон і ін. Середні і молодші А. писали латинською мовою. Вигадування А. дійшли до нас або в незначних фрагментах, або в згадках пізніших істориків: Тіта Лівія,Плутарха і ін. Видання уривків праць A.: Historicorum romanorum fragmenta. Hrsg. Н. Peter, Lpz., 1883.
