Альфа-частки
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Альфа-частки

Альфа-частки, а-частки, ядра атомів гелію, що випускаються деякими радіоактивними елементами (див. Альфа-розпад ) . А.-ч. є також продуктами деяких ядерних реакцій, що протікають під дією нейтронів або заряджених часток, наприклад при бомбардуванні азоту ( 14 N) протонами (р) ( 14 N+p® 11 C+a). А.-ч. складається з двох протонів і двох нейтронів, міцно зв'язаних між собою. Маса А.-ч. Равна 4,00273 атомних одиниць маси або 6,644•10 -24 г, а її заряд дорівнює 2 позитивним елементарним одиницям; спин і магнітний момент дорівнюють нулю. Енергія зв'язку А.-ч. 28,11 Мев (7,03 Мев на нуклон).

  Енергія А.-ч., що випускаються природними радіоактивними елементами, лежить в межах від 2 до 9 Мев; такого ж порядку енергія А.-ч., що випускаються в ядерних реакціях . За допомогою прискорювачів заряджених часток можна отримати А.-ч. з енергією порядка сотні Мев.

  При проходженні через речовину А.-ч. викликають сильну іонізацію (див. Іонізуючі випромінювання ). Між довжиною пробігу А.-ч. в повітрі і їх початковою швидкістю v існує наближене співвідношення R=av 3 ; якщо R виражається в см, а v в см/сек, те (для пробігів 3—7 см ) а = 9,7•10 -28 . Довжину пробігу А.-ч. у інших речовинах легко обчислити, виходячи з того, що гальмівна здатність речовини, віднесена до одного атома, пропорційна квадратному Корню з атомної маси. Для щільних речовин довжина пробігу А.-ч. порядку сотих доль мм (наприклад, в склі R = 0,04 мм ) .

  А.-ч. користуються для здійснення різних ядерних реакцій, зокрема для здобуття нейтронів ( 9 B+a® 12 C+a) і деяких радіоактивних ізотопів.

  Літ. див.(дивися) при ст. Альфа-розпад .

  Д. І. Воськобойник.

  Дія на організм потоку А.-ч. приводить до розвитку всіх ознак променевого ураження, аж до загибелі організму. Вплив А.-ч. схоже з біологічною дією іонізуючих випромінювань ін. видів. Особливість дії А.-ч. — поразка тканин лише в безпосередній близькості від випромінювача і висока відносна біологічна ефективність (ОБЕ) — визначаються малим розміром пробігу а-часток в тканинах (соті долі мм ) і великою щільністю, іонізації, що викликається ними. При зовнішньому опроміненні приголомшуються лише відкриті ділянки шкіри і рогівка; але великі дози А.-ч. можуть викликати появу виразок, що довго не гояться. Набагато небезпечніше внутрішнє опромінення в результаті попадання а-випромінювачів в організм з повітрям або їжею. У цих випадках а-випромінювачі (серед них особливо небезпечний плутоній-239) накопичуються в легенях печінці, нирках, селезінці і, володіючи великим періодом напіврозпаду і високою канцерогенною активністю, обумовлюють тривале опромінення організму, що приводить до хронічної променевій хворобі і виникненню злоякісних пухлин.

  Літ.: Міжнародна комісія із захисту від випромінювань. Рекомендації... [Сб. доповідей], пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1958; Плутоній 239. [Сб. ст.], М., 1962; Бак 3., Александер П., Основи радіобіології, пер.(переведення) з англ.(англійський), М., 1963.

  А. А. Вайнсон.