Альтруїзм (франц. altruisme, від латів.(латинський) alter — інший), етичний принцип поведінки, що означає здатність безкорисливо жертвувати власними інтересами на користь інтересів іншої людини. Термін введений в етику французьким філософом О. Контом як протилежний по сенсу егоїзму . Принцип А. сходить до давньосхідних етичних вистав, формулюється у християнстві («полюби ближнього свого, як самого себе») , а в 17—18 вв.(століття) стає компонентом багатьох етичних учень (Шефтсбері, Хатчесон, А. Сміт, Же. Руссо і ін.). У історії моральної свідомості людства принцип А. мав двояке значення. З одного боку, починаючи з епохи розкладання первісних общин, він виражав норми взаємодопомоги в рамках особистих взаємин індивідів, протидіючи впливу приватновласницьких інтересів і ін. суспільних тенденцій, що розділяють людей, формував свідомість людей у дусі безкорисливого служіння один одному. А. зберіг це значення аж до буржуазного суспільства, де поширюється на область приватної добродійності і особистих послуг. З іншого боку, всяка спроба представити принцип А. як дорога перетворення антагоністичного суспільства на внеегоїстічеських початках кінець кінцем вела до ідеологічного лицемірства, приховувала антагонізм класових стосунків. В умовах соціалізму принцип А. зберігає значення головним чином в області особистих взаємин між людьми, виявляючись недостатнім там, де люди служать «...не їх "ближним", а "дальним", тобто всьому суспільству в цілому...» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 39, с. 22).
