Аерофототопографія, наукова дисципліна, що вивчає методи створення топографічних карт по матеріалах аерофотознімання . Розрізняють комбінований метод А., при якому контурну частину карти складають на основі аерознімків, а рельєф місцевості змальовують горизонталями в результаті мензульної зйомки, і стереотопографічеський метод, при якому контури і горизонталі наносять при фотограмметричній обробці аерознімків (цей метод є головним при створенні топографічних карт масштабів від 1:2000 і дрібніше). Основні процеси стереотопографічеськой зйомки: здобуття аерофотознімків, фотографічні роботи, польові топографо-геодезічні роботи і фотограмметрична обробка (див. Фотограмметрія ) . Польові топографо-геодезічні роботи полягають у визначенні геодезичних координат обмеженого числа крапок, що добре зобразилися на аерофотознімках. Для цього зазвичай до аерофотознімання виробляють маркіровку ряду крапок, викладаючи на місцевості геометричні фігури (круги, горизонтальні хрести і ін.), що мають значний контраст з навколишнім фоном. Число крапок, геодезичні координати яких визначають на місцевості, міняється залежно від масштабу карти, що складається, фізіко-географічного характеру місцевості і якості аерознімків. Наприклад, визначають геодезичні координати двох крапок на початку і двох крапок в кінці кожного маршруту ( мал. 1 ), що містить 6—8 послідовних аерознімків. Для подальшої фотограмметричної обробки необхідно знати геодезичні координати чотирьох крапок, розташованих по кутах частин кожних двох суміжних знімків, що перекриваються ( мал. 2 ). Ці координати визначають побудовою просторових фотограмметричних мереж, що упираються на крапки, геодезичні координати яких відомі на підставі польових топографо-геодезічніх робіт. Побудова просторових фотограмметричних мереж здійснюється на універсальних фотограмметричних для стерео приладах або аналітичним способом, коли координати точок знімків виміряні на стереокомпараторі, а для обчислення застосовані електронно-обчислювальні машини, в програмі роботи яких використані залежності між координатами точок двох знімків і геодезичними координатами точок місцевості. Після побудови просторових фотограмметричних мереж складають робочого оригінала карти, застосовуючи для цієї мети стереофотограмметрічеськие прилади, що дозволяють по аерознімках змалювати горизонталями рельєф місцевості і побудувати контурну частину карти. При побудові контурної частини карти користуються результатами польового і камерального дешифрування аерознімків.
Літ.: Ськирідов А. С., Стереофотограмметрія, 2 видавництва, М., 1959; Шкіряників Н. П., Крашенінников Р. Д., Каліков Н. П., Фотограмметрія, 2 видавництва, М., 1960; Бобір Н. Я., фотограмметрія, М., 1965; Коншин М. Д., Аерофотограмметрія, М., 1967.
