Авторитаризм (від латів.(латинський) auctoritas — влада, вплив), антидемократична система політичного владарювання. Характерна для найбільш реакційних політичних систем капіталістичних держав (фашистські режими в Німеччині, Італії, Іспанії і ін.). А. — така форма правління і політичного режиму тоталітарного типа, при якій процедура демократичних рішень або зовсім відсутній, або носить фіктивний, показний характер: влада не формується і не контролюється народом, він не має гарантій перед лицем абсолютний безконтрольній авторитарній владі. Реальна влада концентрується в руках правлячої еліти, відбір в яку відбувається в порядку спеціальної процедури. Для А. характерні надмірний централізм, монополізація влади елітою, строга ієрархія у відносинах між її членами, пряма опора на військово-каральний апарат, широке використання терористичних методів розправи з опозицією. Верховна влада в авторитарній державі зазвичай зосереджена в руках «лідера» (фюрера, дуче, каудільо і т. п.).
Авторитарної ідеології властиві демагогія, використання расових, націоналістичних, релігійних і інших міфів, апеляція до незаперечного авторитету «лідера». Авторитарна влада постійно культивує в масах фанатизм і підтримує страх.
Загальна криза капіталізму характеризується згортанням буржуазної демократії, тенденцією до автократичних і фашистських методів управління. Не дивлячись на військовий крах фашизму в ході 2-ої світової війни 1939—45, авторитарні тенденції продовжують діяти, про що, зокрема, свідчать військово-поліцейські перевороти у ряді країн, відродження неонацизму і неофашизму, прагнення фінансової олігархії до встановлення режиму особистої влади, орієнтування на надзвичайні закони, заборона у ряді країн комуністичних і робочих партій і інших прогресивних демократичних організацій. Див. також Автократія, Фашизм .
