Іудейське царство (близько 928—586 до н.е.(наша ера)), древня держава в Південній Палестині. Утворилося після розпаду що виник в кінці 11 ст до н.е.(наша ера) Ізраїльсько-іудейського царства і управлялося династією нащадків Давіда . Столицею І. ц. був Єрусалим. Для І. ц. характерні в основному ті ж соціально-економічні процеси, що і для Ізраїльського царства . Вторгнення єгиптян в роки правління Реховоама (928—911) і багатолітні війни з Ізраїльським царством значно ослабили І. ц. У правління Узії (785—733) І. ц. повернуло собі контроль над Ідумєєй і отримало вихід до Червоного моря. Цар Хизкия, що правив в 727—698, провів під впливом пророка Ісайї ряд військових, економічних, соціальних і релігійно-культових реформ по зміцненню країни на випадок війни з Ассірією. Зовнішня політика Хизкиі спочатку була обережною, потім він приєднався до коаліції АнтиАссірії, але, потерпівши невдачу, став данником Ассірії. Крупною віхою в історії І. ц. було правління пануючи Іосії в 639—609: І. ц. звільнилося від іга Ассірії і навіть приєднало до себе значну частину території колишнього Ізраїльського царства; було полегшено положення рабів-боржників і проведена централізація культу Яхве в Єрусалимі. Останні царі І. ц., відкинувши провавілонську орієнтацію, марно намагалися спертися на Єгипет. У 587 І. ц. було завойовано вавілонським царем Навуходоносором II, Єрусалим і храм спалені, багато жителів відведено в полон (так зване вавілонське полонення).
