Ісайя (8 ст до н.е.(наша ера), Єрусалим), перший з так званих «великих пророків» Старого завіту (див. Пророки ). Перша проповідь І. відноситься до 733, останні точно датовані — до 701. Не дивлячись на приналежність до знатного роду (по деяких припущеннях, до царського), І. виступав різким викривачем соціальної нерівності, утиски незаможних; ратував за незалежність і самостійність Іудеї. Його ідеал — загальний світ і соціальна справедливість, здійснення якої пов'язане з грядущим правлінням ідеального царя. І. — автор глав 1—33-ої і 36—39-ої книги Старого завіту, що носить його ім'я («Ісайя»); останні глави належать тому, що жив опісля півтора століття після І. анонімному пророкові, що отримав умовне найменування «Второїсайя».
