Інфінітив (від латів.(латинський) infinitivus — невизначений), невизначена форма дієслова, особлива форма дієслова, використовувана в синтаксичних функціях іменника (доповнення, обставини, підмета), загальна назва дії або процесу, в багатьох мовах безвідносно до особи, числа, часу і нахилу; має категорії вигляду, застави інколи часу. У ряді мов є різні форми І.
