Інформаційне обслуговування, забезпечення фахівців необхідною науковою і технічною інформацією, здійснюване інформаційними органами і службами. І. о. може мати різні форми: випуск інформаційних видань (реферативних журналів, довідкових бюлетенів і т. п.), складання списків літератури або підбірки рефератів по заданій темі, переклад наукових документів з однієї мови на іншій, підготовка оглядів фактографічних довідок рекомендацій і так далі (див. Інформації документальною перетворення ). І. о. передбачає також представлення споживачеві оригіналів або копій наукових і технічних документів і літератури. Найбільш перспективним напрямом розвитку І. о. є розробка і практична реалізація систем виборчого поширення інформації, в яких враховуються індивідуальні особливості фахівців як споживачів інформації і їх конкретні запити (див. Інформаційний пошук ).
Організація І. о. грунтується на чіткій взаємодії інформаційних органів і на вживанні современних технічних засобів і систем інформації зберігання, інформаційного пошуку, відтворення і передачі інформації, Інформаційним органом можуть бути як окремі установи (інститут, центр), так і структурні підрозділи відомств, установ, фірм або підприємств (відділ або бюро науково-технічної інформації і т. п.), що здійснюють науково-інформаційну діяльність і І. о. фахівців, а також роботу по науково-технічній пропаганді. Крім того, на крупні інформаційні органи покладається завдання виконання наукових досліджень в області інформаційної теорії і практики. До інформаційних органів відносяться також наукові і технічні (спеціальні) бібліотеки. Сукупність інформаційних органів в рамках якої-небудь галузі складає галузеву інформаційну систему (службу), а в масштабі країни — загальнодержавну інформаційну систему (службу). Загальне керівництво діяльністю інформаційної служби СРСР покладене на Державний комітет Ради Міністрів СРСР з науки і техніки. Див. Інформатика .
