Інтрамолекулярне дихання (від латів.(латинський) intra — усередині і молекула ), анаеробне дихання, виділення рослиною вуглекислого газу без поглинання вільного кисню. І. д. постійно супроводить звичайному диханню, що вперше довів російський біолог С. П. Костичев (1907—11); проте в нормальних умовах доля І. д. обмежена. Воно характерне для деяких тканин (мерістема, м'ясисті частини плодів, бульб). І. д. зелених рослин близько по хімізму спиртному бродінню . І. д. різко посилюється при падінні парціального тиску кисню в атмосфері нижче 5%. Більшість зелених рослин при тривалому І. д. гине унаслідок різкого зниження виходу енергії і великих витрат пластичних речовин (у 20—30 разів вище, ніж при звичайному диханні), а також із-за отруєння токсичними для рослин продуктами І. д. Деякі рослини (наприклад, рис) завдяки І. д. здатні нормально розвиватися при постійному недоліку в середовищі кисню.
