Інтроєкция (від латів.(латинський) intro — всередину і jacio — кидаю, кладу), 1) у теорії пізнання — введене австрійським філософом Р. Авенаріусом поняття про недопустимий, із його точки зору, вкладанні сприйманих образів в свідомість індивіда. Це виникає в Авенаріуса з недопустимості, на його думку, розділення ідеального і реального взагалі, оскільки основою своєї філософії він робить поняття досвіду, розчиняючи в нім протилежність духовного і матеріального і намагаючись таким чином спростувати матеріалізм взагалі. Критика цих понять досвіду і І. дана В. И. Леніном в роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 18). 2) У психології — включення індивідом в свій внутрішній світ сприйманих ним поглядів, мотивів і установок інших людей, що є основою ідентифікації . Протилежною І. є проекція . У глибинну психологію поняття І. було введено угорським психоаналітиком Ш. Ференци; І. рассматривается тут як психологічний механізм, що грає важливу роль в процесі формування «понад-я», совість і ін.
