Інсула (лат. insula, буквально — острів), багатоповерховий, зазвичай цегельний, житловий будинок в Древньому Римі, з кімнатами або квартирами, призначеними для найму. З'явилися не пізніше 3 ст до н.е. 3—5-поверхові І. (приміщення яких зазвичай компонувалися довкола світлового дворика, незрідка займаючи цілий квартал) складали масову забудову римських міст.
