Іллірізм
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Іллірізм

Іллірізм, суспільно-політичний і культурний рух в 30—40-х рр. 19 ст в Хорватії і Славонії, а також частково в інших югославянських землях. Було викликано розвитком капіталістичних стосунків в умовах феодалізму, що розкладається, і формуванням хорватської нації. Керівництво І. знаходилося в руках ліберального дворянства і пов'язаної з ним інтелігенції. Провідною ідеєю І. була думка про «Велику Іллірії», яка, за уявленням хорватських національних діячів, охоплювала б всі південнослов'янські і частково неслов'янські області. Розглядаючи їх населення як один народ, що стався від корінних жителів Древньої Іллірії, — іллірійцев, ідеологи І. висунули як головну мету руху літературно-мовне об'єднання південних слов'ян, вважаючи це передумовою для їх політичного з'єднання в майбутньому. Організована національна боротьба почалася в Хорватії і Славонії в 1835, коли один з керівників І. Л. Гай став видавати першу політичну газету на хорватській мові «Новіне хорватське» («Novine horvatske») з літературним додатком «Danica Horvatska, Slavonska i Dalmatinska» (з 1836 — «Ilirske narodne novine» і «Danica Ilirska»). Гай сформулював найближчі завдання І. Оні зводилися до боротьби за розвиток хорватської національної культури і мови, які ідеологи І. намагалися представити загальними для всіх південних слов'ян. З початку 40-х рр. іллірійськоє рух набув політичного характеру. У І. були різні напрями. Праве крило представляло інтереси консервативної частини панівного класу. Його очолював граф Я. Драшковіч. Ведучим була ліберальна течія (Л. Гай, І. Кукульовіч-сакцинський, Л. Вукотіновіч і ін.), що відображала інтереси поміщиків, що обуржуазнювалися, і заможної торговельно-промислової буржуазії. В 40-х рр. ліберали зажадали забезпечення автономії Хорватії і Славонії усередині Угорського королівства, введення в них як офіційна хорватська мова, прагнучи в той же час до політичного возз'єднання хорватських земель, в першу чергу Хорватії, Славонії, Військового кордону, Далмациі . Ліберали виступили за відміну панщини і проведення інших буржуазних реформ. Незадовго до 1848 почалося визрівання буржуазно-демократичної течії, представником якої був адвокат С. Врбанчич. В 1841 у Хорватії і Славонії оформилося мадьяронськая (проугорська) угрупування — «хорватсько-угорська партія», що виступила за союз Хорватії і Славонії з Угорщиною. Боротьба між прибічниками І. і мадьяронамі доходила до озброєних зіткнень. Австрійський двір спочатку надавав І. деяке сприяння, але в 1843, опасаючись зближення югославянських народів і посилення хорватсько-угорських протиріч, австрійський уряд зробив проти І. обмежувальні заходи. У 1848 почався новий етап буржуазно-національної боротьби в Хорватії і Славонії, проходівший під гаслом політичного об'єднання югославянських народів імперії і їх автономії Габсбургськой в її складі; існувала також тенденція до з'єднання південних слов'ян в самостійну державу. Перемога контрреволюції в Габсбургськой імперії означала крах І.

загрузка...

  І. зіграв важливу роль в розвитку хорватської культури і літератури, яку діячі руху змальовували як південнослов'янську. Заслугою діячів І. був захист самобутності хорватської культури в боротьбі проти спроб її германізації і мадьярізациі. У 1836 В. Бабукич встановив норми національної літературної мови в роботі «Основи словника іллірського слов'янського прислівника», прийняті потім друком, письменниками і ученими. Були створені друкарня і читальні, в 1845 — кафедра хорватської мови і літератури при академії Загребськой. У 1847 хорватська мова визнана офіційною в Хорватії і Славонії. В период І. виникла національна хорввтськая література, для якої характерні романтичне оспівування минулого «ілліров», розробка історичних сюжетів, звернення до фольклору (патріотичні пісні Л. Гая, С. Враза, П. Прерадовіча, поеми І. Мажураніча і Д. Деметера, історичні повести Л. Вукотіновіча і І. Кукулевича-Сакцинского і ін.).

  Літ.: Кулаковський П., Іллірізм, Варшава, 1894: Лещиловськая І. І., Іллірізм, М., 1968; Історія Югославії, т. 1, М., 1963, с. 388—96; Šurmin Đ., Hrvatski preporod, d. 1—2, Zagreb, 1903—04; Ježić S., Ilirska antologija, Zagreb, 1934; Дуліћ Ф., Хрватськи ілірізам, Београд, 1921; Petré F., Poizkus ilirizma pri slovencih (1835—1849), Ljubljana, 1939; Bićanić R., Počeci kapitalizma u hrvatskoj ekonomici i politici, Zagreb, 1952; Barac A., Hrvatska književnost od Preporoda do stvaranja Jugoslavije, knj. 1, Zagreb, 1954: Bogdanow V., Historija političkih stranaka u Hrvatskoj..., Zagreb, 1958.