Ідо (Ido, на мові есперанто — нащадок, нащадок), міжнародна допоміжна мова, створена на основі есперанто Міжнародною делегацією (Париж, 1907). Автор — француз Л. де Бофрон. Удосконаленням і поширенням І. займався французький логік Л. Кутюра. Обидва вони прагнули спростити словотворення. У Женеві на мові І. видається журнал «Progreso» (з 1908 — ).
Літ.: Дрезен Е., Нарис історії ідеї міжнародної мови, ч. 1, М., 1922; Кофман А., Словник міжнародної мови, Ido, ч. 1, Одеса, 1910; Jacob Н., Ido, в його кн.: A planned auxiliary language, pt I, ch. 2, L., 1947; Kotzin B., Historio kaj teorio de Ido, Москва, 1913; Beaufront L. de, Grammaire compléte de la langue Internationale (systéme Ido), P., 1908.
