Ідріси Абу Абдаллах Мухаммед ібн Мухаммед
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ідріси Абу Абдаллах Мухаммед ібн Мухаммед

Ідріси, аль-Ідріси (інколи Едріси) Абу Абдаллах Мухаммед ібн Мухаммед (1100, Сеута, Марокко, — 1161 або 1165, там же), арабський географ і мандрівник. Вчився в Кордове. Після подорожей по Португалії, Франції, Англії, Малій Азії близько 1138 переїхав в Палермо, де жив при дворі сіцілійського короля Рожера II (правив в 1130—1154). За його дорученням створив карту відомої у той час частини світу (у вигляді срібного плоськошарія і на папері) і пов'язана з нею праця «Розвага що сумує про мандри по областях» («Нузхат аль-муштак фі-хтірак аль-афак») (інколи називається «Книга Рожера», завершений в 1154). Землю І. ділить на 7 клімату (10 частин в кожному кліматі). Книги І., що включають опис всього клімату і карти до них, — коштовне джерело по історії і історичній географії Європи і Африки; містить цікаві матеріали по історії східних слов'ян, туркмен і деяких інших народів СРСР. Джерелами для І. послужили особисті спостереження, а також відомості, почерпнуті їм з розповідей мандрівників, купців, моряків, паломників і людей, спеціально Рожером II, що посилалися, для вивчення різних країн. І. залучав також праці Ібн Хордадбеха, Якубі, Ібн Хаукаля, Масуді і інших арабських географів і мандрівників.

  Літ.: Матеріали по історії туркмен і Туркменії, т. 1, М. — Л., 1939; Крачковський І. Ю., Ізбр. соч.(вигадування), т. 4, М. — Л., 1957, с. 281—99; Древні і середньовічні джерела по етнографії і історії народів Африки на південь від Сахари, т. 2 — Арабські джерела X—XII століть, М. — Л., 1965; Lewicki Т., Polska i kraje sąsiednie w świetIe księgi Rogera, cz. 1—2, Kr. — Warsz., 1945—1954; Недков Би., Б'лгарія і с'седніте і землі през XII ст според «Географіята» на Ідріси, Софія, 1960; Oman G., Notizie bibliografiche sul geografo arabo al-ldrisi..., «Annali dell’istituto universitario Orientale di Napoli», nuova serie, 1961, v. 11.

  Ст Ст Матвєєв.

 

«Кругла карта світу» Ідріси у вигадуванні «Нузхат аль-муштак...». 1154.