Ідрус (Idrus) (р. 21.9.1921, Паданг), індонезійський письменник. Представник «Покоління 45 років», зачинає реалізму в сучасній індонезійській прозі. У 1949 керував літературного журналу «Індонесия». Його твори початку 40-х рр. «Ave Maria», «Сім'я Суромо», «Доктор Бісма» і ін. (частково увійшли до збірки «Від Ave Maria до Іншої дороги до Риму», 1948) носять романтичний характер. Новаторство І. виявилося в коротких розповідях-нарисах «Зарисовки в підпіллі», що оповідають про життя і сподівання простих людей в період японської окупації. Вони гранично прості в стилістичному відношенні і реалістичні. На творчість І. зробила вплив російська література. Для пізніших вигадувань І. — «Сурабая» (1947), «Жінка і нація» (1949), «Аки» (1950) і ін. характерні психологізм і аполітичність. На початок 60-х рр. І. емігрував до Малайзії, де опублікував збірку психологічних розповідей «З відкритим поглядом» (1961) і повість «Глиб серця людського» (1963). Після 1966 живе в Австралії. Перевів розповіді А. П. Чехова, повість Вс. Іванова «Бронепоїзд 14—69».
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): [Розповіді], у збірці: При місячному світлі. М., 1970.
Літ.: Сикорський Ст Ст, Література незалежної Індонезії, в збірці: Республіка Індонезія,1945—1960, М., 1961; Teeuw A., Modern Indonesian literature, The Hague, 1967.
