Есперанто , найпоширеніший з штучних мов, допоміжний засіб міжнародного спілкування. Створений в 1887 варшавською лікаркою Л. Заменгофом, псевдонім якого Esperanto (що сподівається) став назвою мови. Е. використовує коріння європейських мов, від яких за допомогою декількох десятків афіксів створюються позначення понять з різних сфер дійсності. З 1905 щорік проводяться міжнародні конгреси в рамках Загальної есперантській асоціації (Universala Esperanto-asocio). Існує також «Усесвітній рух есперантистів за мир» («Mondpaca Esperantista Movado»). На Е. виходять декілька десятків журналів, збірки оригінальних наукових робіт, художні твори, переведення. На Е. переведені Біблія, «Енеїда» Вергилія, «Гамлет» В. Шекспіра, «Фаус» І. Ст Гете, «Євгеній Онегин» А. С. Пушкіна, «У весь голос» В. В. Маяковського і багато ін.
Літ. : Сергєєв І. Ст, Основи есперанто, М., 1961; Проблеми інтерлінгвістіки, М., 1976; Бокарев Е. А., Есперанто-росіянин словник, М., 1974; Manders W., Interlingvistiko kaj esperantologio, Purmerend, 1950; Zamenhof L. L., Fundamenta krestomatio de la lingvo Esperanto, 17-а eldono, Rickmansworth, 1954; Esperanta antologio: Poemoj 1887—1957, La Laguna, 1958; Waringhier G. до. с., Plena ilustrita vortaro de Esperanto, P., 1970.
