Іграшка, предмет, призначений для гри. Відтворюючи реальні і уявні предмети, образи, І. служить цілям розумового, етичного, естетичного і фізичного виховання. І. допомагає дитяті пізнавати навколишній світ, привчає його до цілеспрямованої, осмисленої діяльності, сприяє розвитку мислення, пам'яті, мови, емоцій. І. широко використовується в учбово-виховній роботі з дітьми, зокрема для розвитку дитячого технічної і художньої творчості (див. Ігри дитячі, Дитяча творчість ). Типи, характер, вміст і оформлення І. визначаються конкретними виховними завданнями стосовно віку дітей з врахуванням їх розвитку і інтересів. Як витвори декоративно-прикладного мистецтва І., особливо національно-традиційні, використовуються в якості декоративних елементів в сучасному інтер'єрі.
Вміст і форми І. знаходяться в безпосередньому зв'язку з соціальних буд суспільства, з рівнем його культури.
З прадавніх часів відомі І. у вигляді образів людей, тварин, знарядь праці, предметів побуту: ляльки з дерева і тканини, фігурки тварин, м'ячі з шкіри (Давній Єгипет, 3-і тис. до н.е.(наша ера)). У дитячих похованнях античної епохи (Греція, Рим) виявлені І. — ляльки, фігурки тварин, предмети побуту, обручі, дзиги, брязкальця і др.; за свідченням Плінія і Плутарха, вже в цю епоху існували І. із заводними механізмами. У Афінах і Римі отримала розвиток торгівля І. На сучасній території СРСР прадавні І. знайдені серед предметів фатьяновськой культури (2-і тис. до н.е.(наша ера)). Відомі І., знайдені при розкопках слов'янських городищ Середнього Придніпров'я (6—8 вв.(століття) н.е.(наша ера)); глиняні свистілки у вигляді фігурок тварин, ляльки, посуд — з розкопок в Радонеже, Коломне, Москві (10—18 вв.(століття)). Кустарні промисли І. стали розвиватися у феодальному суспільстві. Для дітей привілейованих станів створювалися дорогі І. Некоториє І. призначалися для розваги дорослих, наприклад французькі і німецькі заводниє І. У Західній Європі центри виробництва І. склалися в Рудних горах Нюрнберзі, Тюрінгиі, Ліможе. На території СРСР перші промисли І. виникли в 12 ст в Новгороді; з 17 ст широкого поширення набула народна кустарна І. У 17—19 вв.(століття) випуск керамічних, дерев'яних токарних (вятськая, бабенковськая І.) і різьблених І., часто з яскравим розписом, а також і. з папье маше або мастик (І. Сергиева Посаду, нині р. Загорськ) став областю діяльності деяких росіян народних художніх промислів (див. Димковськая іграшка, Гжельськая кераміка, Богородськая різьблення, Городецкая розпис, а також ілюстрації до них). З кінця 19 ст почалося промислове виробництво І. з металу, гуми, целулоїду, потім на початку 20 ст — з пластмас і синтетичних матеріалів, яке зажадало спеціалізації виробництва і значних капіталовкладень.
До І. пред'являються певні педагогічні, естетичні, гігієнічні, технічні і економічні вимоги. Існують різні класифікації І. Разлічают образні І., дидактичні і ігри-посібники, технічні, театральні, карнавальні і музичні, спортивно-моторні, І.-забавы. Ділення І. на такі групи умовно, оскільки з допомогою однією і тією ж І. можуть вирішуватися різні виховні і освітні завдання, проводитися ігри різного вмісту і характеру. У основі промислової класифікації І. — матеріал для їх виробництва: І. пластмасові, дерев'яні, металеві, гумові, мягконабівниє; ляльки, музичні, електромеханічні, поліграфічні і ін.
Промислове виробництво І. за кордоном найбільш розвинено в США, Японії, ГДР(Німецька Демократична Республіка), ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Великобританії, Італії. Найбільшими експортерами І. є Японія, ГДР(Німецька Демократична Республіка) і ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), найбільшим імпортером — США. У СРСР виробництво І. досягло великого розвитку в 1950—1970. Були відроджені і отримали подальший розвиток народні промисли І., створена галузь промисловості по виробництву І. У 1959 Раду Міністрів СРСР прийняв постанову «О збільшенні виробництва, розширенні асортименту і поліпшенні якості дитячих іграшок». У 1972 випуск І. здійснювали понад 800 підприємств, у тому числі понад 100 спеціалізованих заводів і фабрик. У СРСР випускається понад 10 тис. різних видів І., щорік розробляється близько 1 тис. нових зразків (в основному Всесоюзним науково-дослідним інститутом І., створеним в 1932, і творчими організаціями Союзу художників). Фахівці з виробництва І. готуються в Художньо-промисловому училищі (Московська область) і інших спеціальних учбових закладах Загорськом, що випускають фахівців для художніх промислів. У 1961 в Москві створений найбільший спеціалізований торгівельний центр — Будинок іграшки. У Загорське є Музей І.
Літ.: Воронецкий А. М., Кустарне виробництво іграшок. 1889, в кн.: Звіти і дослідження по кустарній промисловості в Росії, т. 1, СП(Збори постанов) Би, 1892; Іграшка, її історія і значення. Сб. ст., під ред. Н. Д. Бартрам, М., 1912; Оршанський Л. Р., Іграшки. Сб., П., 1923; Церетеллі Н. М., Російська селянська іграшка, [М.], 1933; Лебедева Н. Т., Як вибрати іграшки дітям, М., 1959; Россихина С. Ст, Російська народна іграшка, М., 1959; Флеріна Е. А., Естетичне виховання дошкільника, М., 1961; Ейдельс Л. М., Технічна іграшка в трудовому вихованні дітей, [М.], 1962; Арбат Ю. А., Співаюче дерево, М., 1962; Гаврілова Л. А., Друг дітей, М., 1962; Коссаковськая Е. А., Дитяті купили іграшку, М., 1967; Дітям — хороша іграшка. Сб., М., 1963; Ільіна Т. А., Іграшка — не іграшка!, [Л. — М., 1964].
