Європейську валютну угоду , угоду про валютну співпрацю європейських капіталістичних країн — членів Європейського платіжного союзу (ЕПС). Поміщено 5 серпня 1955. Набрало чинності після ліквідації ЕПС і введення оборотності валют більшості його членів (грудень 1958). Е. ст с. ставило завдання сприяти розвитку міжнародних економічних зв'язків дорогою розширення багатобічних розрахунків і лібералізації торгівлі і руху капіталів. Угодою стимулювалося переважне використання для розрахунків між його членами відкритого валютного ринку, а не механізму багатобічних клірингових заліків. Був створений Європейський фонд в сумі 607,5 млн. розрахункових одиниць (прирівняних по золотому вмісту до долара), з яких 271,6 залишилися після ліквідації ЕПС і 335,9 підлягали внеску учасниками. Управління Європейським фондом було покладено на Правління директорів, що призначаються Радою Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Технічним агентом по операціях Е. ст с. є Банк міжнародних розрахунків в Базелі.
На відміну від ЕПС, сальдо багатобічних розрахунків в рамках Е. ст с. погашається кожною країною в золоті або доларах. Кредити Європейського фонду надаються по вирішеннях Ради ОЕСР на строк до 3 років, по вирішеннях Правління Е. ст с. на термін до року в сумах не вище 50 млн. дол.(долар) Заборгованість країн по кредитах Європейського фонду за весь час його існування не перевищувала 100 з невеликим млн. дол.(долар), тому необхідності зажадати внески учасників для поповнення фонду не виникало. Роль Е. ст с. у визначенні валютної політики країн-учасниць украй незначна, оскільки в цій якості він дублює Міжнародний валютний фонд .
